На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ярославна». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ярославна

Автор
Дата выхода
27 апреля 2015
Краткое содержание книги Ярославна, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ярославна. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валентин Чемерис) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ярославна – одна з найвидатніших постатей Київської Русі, донька галицького князя Ярослава Осмомисла й жінка князя Ігоря Святославовича. Відомі й невідомі перипетії її життя та любові вже дев’ять століть хвилюють всіх, хто не байдужий до історії рідної країни.
А взагалі-то «Ярославна» – це роман про княжі міжусобиці, що колись підірвали Русь і загрожують Україні зараз, це розповідь про віковічну боротьбу з кочівниками. Саме тому роман Валентина Чемериса переповнений динамічних і бурхливих пригод, пов’язаних з походом князя Ігоря. Автор скористався жанром роману-есе, що дозволяє позбутися традиційних обмежень і рамок, і виклав своє бачення тих далеких подій.
Ярославна читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ярославна без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Сказавши при цьому:
– Готуйся! Твiй час настав!
А вона, проснувшись, обрадувалась, було. Що то всього лише сон. І нi в який Новгород-Сiверський вона iхати не буде. До якогось там Ігоря…
А вранцi – пiсля того сну, – в Галич i справдi прибули свати. Три бiлобородi дiди з посохами. В одного, певно, старшого, посох з тризубцем. І прибули, як iй перед тим i снилося, з якогось Новгород-Сiверського, вiд якогось тамтешнього князя на ймення Ігор.
І дiди й справдi, як iй i снилося, були схожi на вже призабутих на Русi волхвiв.
Тих давнiх часiв, коли Русь ще Слов’янiею звалася, i все, що з нею було, вже тодi сприймалося як передання, як легенди чи мiфи, романтичнi й незвичайнi…
Батько iй часто й охоче розповiдав, як Слов’янiя, прабатькiвщина iхня, у бiлому свiтi з’явилася. У нього був – в скринi з тисового дерева зберiгався – давнезний сувiй з пергаменту, вiн врочисто розкривав його i врочисто казав:
– Се, доню, лiтопис.
О-о, як в його устах загадково й хвилююче звучало: з чого Руська земля стала буть!..
– Осьо написано: склав чорноризець Феодосiевого монастиря Печерського. Це в мене один iз спискiв лiтопису – рiч безцiнна для всiх нас, русичiв.
Обережно далi розгортав пожовклий i ледь вже чи не напiвзотлiлий сувiй.
– Осьо, бачиш, написано: лiтописець Руський з Богом починаемо. Отче, благослови… Почнемо й ми. Отче, благослови нас.
І батько починав.
Єфросинiя завмирала в передчуттi дива-дивного, казки-сказання. І казка починала текти з батькових уст:
«Через багато лiт сiли слов’яни на Дунаi, де тепер земля угорська i болгарська, вiд тих слов’ян i розлилися, як веснянi води, слов’яни по землi i стали називатися iменами тих мiсць, на яких вони селилися…»
В Єфросинii й оченята сяяли, як вона слухала батькову оповiдь iз того прадавнього, вже старезного пергаментного сувою, що звався «Повiсть минулих лiт».
– Тату, таточку, це ж така лiпота! – захоплено вигукувала.





