Ярославна

] дочка галицького князя Ярослава Осмомисла i жона новгород-сiверського князя Ігоря – вiдомою вона стала лише XVIII ст., як Мусiн-Пушкiн вперше видрукував «Слово о полку Ігоревiм».

Їй теж стоiть пам’ятник.

Ба, навiть два.

А якщо вже рахувати загалом, то – три.

В Украiнi.

Один в Путивлi, на валах якого вона спiвала й плакала, другий – в Новгород-Сiверську, куди ii молоденькою галицькою княгинею було вiддано замiж.

Третiм пам’ятником iй стало знамените «Слово о полку Ігоревiм».

Хоча, якщо бути справедливим, то першим стало якраз «Слово о полку Ігоревiм», два iншi з’являться потiм.

А ще вона – легендарна зигзиця, чайка-жалiбниця, чайка-удовиця.

Яка в сивiй минувшинi стала символом i з реальноi жiнки перетворилася на легенду, передання вiкiв давно минулих.

А що таке легенда? Народне сказання або оповiдання про якiсь подii чи життя людей, ОПОВИТЕ КАЗКОВІСТЮ, ФАНТАСТИКОЮ (видiлення мое – В.Ч.).

Або: вигадка, прикрашена розповiдь про що-небудь.

Або: що-небудь вигадане, примарне.

Або: той, який своею незвичайнiстю викликае багато легенд… О, це вже ближче до iсторичноi правди у нашому випадку. Так була вона насправдi, легендарна Ярославна iз легендарноi Ярославii-Русi? Була, а чи то все… легенда?

Їi життя i справдi схоже на легенду. Але – реальну i правдиву. Хоч дещо в нiй е i казкове, i фантастичне.

Украiна, починаючи з Киiвськоi Русi, не бiдна на славне жiноцтво – на всiх рiвнях ii життя. Видатних украiнок у нас хоч i менше (на жаль, значно i значно) за видатних украiнцiв-чоловiкiв, – та все ж маемо чим пишатися.

Загляньмо в тi чи тi довiдники популярноi серii «Сто великих (видатних) украiнцiв». Представницi прекрасноi половини там займають достойне мiсце.

Княгиня Ольга та королева Анна Ярославна – чи не единi украiнки, якi були при верховнiй владi. І досить успiшно там верховодили – одна вдома, друга у Францii. Знай наших!

Але цими двома славетними iменами видатне жiноцтво Украiни не вичерпуеться.

Пiсля княгинi Ольги другою нашою знаменитою краянкою була Олена.

Законна дружина великого князя Московського Василiя ІІІ, який довго очiкував спадкоемця, але жiнка виявилася безплiдною. Спадкоемця – та ще якого! – народила йому Олена Глинська, на 29 рокiв молодша за князя. Їi – недоброзичливцi та заздрiсники – називали «бусурманкою» (вона мала литовське i татарське корiння).