Ярославна

Року 1093 половецька хатунь (ханська дочка) вперше стала великою княгинею киiвською, жоною Святополка II (Святополк-Михайло Ізяславич, син Ізяслава Ярославича). Їi батько, хан Тугоркан, був знаменитий на Русi (за свою вiроломнiсть, пiдступнiсть i жорстокiсть), його iм’я увiйшло навiть до билин. Ба, навiть у слов’янську мiфологiю, де вiн став прообразом Змiя (такий був лютий) Тугарина, Тугарина Змiевича – демон зла в образi iстоти змiевоi породи. Навколо нього сплiтаються змii вогнянi, сам вiн свистить по-змiiному, кiнь його iрже по-звiриному.

Родич Змiя Горинича та Вогняного Змiя. В Киiвськiй Русi в епоху ii боротьби з кочiвниками Тугарин (вiн же Тугоркан) став символом дикого степу та небезпеки, що йшла звiдти.

В Руському лiтописi вiн згадуеться двiчi.

«Урiк 6602 (1094). Учинив Святополк (Ізяславич) мир iз половцями i взяв собi за жону дочку Тугоркана, князя половецького».

1096. «Прийшов Тугоркан, тесть Святополкiв, до Переяславля мiсяця травня у тридцять i перший день i став довкола города.

А переяславцi заперлися в городi. Святополк тим часом i Володимир пiшли на нього по сiй сторонi Днiпра, i прийшли до города Заруба i тута перебрели рiку. І не провiдали про них половцi – бо оберiг iх Бог, – i, приготувавшись до бою, рушили вони до города. Городяни ж, узрiвши iх, зрадiли i вийшли до них обох. А половцi стояли по тiй сторонi Трубежа, приготувавшись до бою.

Коли ж Святополк i Володимир вбрели в Трубiж до половцiв, то хотiв Володимир почати ладнати дружину, але вони не послухалися його, а вдарили в конi до противникiв.

І, це побачивши, половцi кинулись втiкати, а нашi погнали вслiд за ворогами, рубаючи противникiв.

Учинив у той день Господь спасiння велике, мiсяця червня у дев’ятнадцятий день переможенi були iноплемiнники. І князь iхнiй Тугоркан убитий був, i син його, i iншi князi многi тут упали. А назавтра знайшли Тугоркана мертвого, i взяв його Святополк, яко тестя свого i яко ворога.

І, привiзши його до Киева, погребли його на Берестовiм на могилi, межи дорогою, що йде на Берестове, i другою, що йде в монастир Печерський».

Майже всi Рюриковичi порiднилися з половецькою знаттю – приклад цьому подав Мономах, який одружив своiх синiв на половецьких царiвнах.

Засновник Москви Юрiй Долгорукий (син Мономаха) принаджував до свого двору «лепших» ханiв половецьких з волгояiцьких орд, якi сидiли на Волго-Каспiйському торговому шляху.