Ярославна

Лише двое поколiнь людей освоiли електрику як джерело свiтла, тепла та енергii – вiд перших дослiдiв Гальванi iз жаб’ячими лапками до спорудження великих АЕС.

Тiльки 1,5 поколiння людей (iз 800!) живе у вiк радiо i телебачення, авiацii i автомобiлiзацii планети. Саме цi вiдкриття змiнили характер нашого життя – але додам од себе, не самих нас, i не позбавили нас тих ганджiв i вад, що переслiдують людей чи не з доiсторичних часiв, – що дало можливiсть людям стрiмко пересуватися по поверхнi планети майже поза залежнiстю вiд просторiв i часу…

Виходить, Киiвська Русь в iсторичному часi не така й далека вiд нас.

Скiльки поколiнь вiддiляе нас, сьогоднiшнiх, i нашу Украiну вiд часiв хоча б Ігоря Святославича, Ярославни? «Еще свежо преданье» – писав колись росiйський поет. А тому ми повиннi пам’ятати, до чого не так i давно довели нашу прабатькiвщину чвари-розбрати мiж своiми.

Ми й пам’ятаемо.

Пам’ятаемо i…

І все повторюемо сьогоднi – новi старi i живучi чвари-розбрати мiж своiми. Нових князiв, якi обiцяють народу райське життя. За умови, звичайно, що ми iх оберемо. Себто вони дорвуться до влади.

Ми й допомагаемо.

А вони нам обiцяють. Все те ж райське життя i все так же – але з бiльшим досвiдом, набутим ще з часiв Киiвськоi Русi, – розхитують краiну.

І все крутиться, як по колу, зачарованому злою силою. І кiнця-краю цьому щось не видно. То невже Украiна повинна повторити долю своеi попередницi? Завоювавши незалежнiсть, погубити ii у вирi тих чвар-розбратiв, що тягнуться з часiв русичiв. Невже ми забули тi княжi мiжусобицi, адже вони криваво клекотiли всього лише 10–12 поколiнь тому – в iсторичному аспектi хiба це давно?

Мабуть, все тому, що ми так i не маемо сьогоднi… Кого? Та хоча б його, Володимира Мономаха.

Володимир Мономах, по сутi, вiдновив единовладну монархiю, котра занепала зi смертю Ярослава Мудрого (1054). За часiв правлiння Мудрого стала однiею з наймогутнiших у Європi.