Ваші пальці пахнуть ладаном

(Факт, що може прикрасити будь-чию бiографiю, та й сам по собi вiн досить «промовистий».)

Зрештою, товариш Костянтин загримить до Бутирки.

Пiдмосковне село Бутиркiно по Дмитровськiй дорозi вiдоме з 1623 року. Тодi це була вотчина боярина Микити Романова, яку государ московський урiзав йому «в пользу казны на 79 дворов».

Назва села прийшла у Москву з Волги, там «бутирки» – житло на околицi. У 1667 роцi Петро І створюе перший регулярний солдатський полк, який розташовуеться на квартири у тiй мiсцевостi, тож отримуе найменування Бутирський.

А Бутиркiно, вiддане пiд «селитьбу солдатам Матвеева полка Кракова», стало називатися Бутирською солдатською слободою.

Сьогоднi Бутирка – синонiм тюрми.

Бутирський тюремний замок був споруджений у 1771 роцi на мiсцi старого острогу, до якого ще Петро I ув’язнював бунтiвних стрiльцiв – вiн став не лише центральною тюрмою, а й пересильним пунктом, куди звозили бунтарiв та злочинцiв з усiеi Росii.

Одним iз перших «iменитих» постояльцiв Бутирки став у 1775 роцi арештований Омелян Пугачов – у пiдвалi однiеi з башт, що й нинi носить його iм’я, вiн знаходився закованим у ланцюги до дня страти.

(За iнформацiею одного з офiцерiв СІЗО – данi Інтернет-сайту, – у тому пiдвалi аж до 1974 року виконувалися вироки вищоi мiри покарання – досi помiтнi слiди вiд куль.)

На початку XX столiття в’язнями Бутирки були революцiонери Микола Бауман, Олена Стасова i Фелiкс Дзержинський. Майбутнiй глава ВЧК, на вiдмiну вiд офiцiйноi версii, не втiк звiдти, а був випущений пiсля Лютневоi революцii.

Втекти з Бутирки у тi часи було просто неможливо. І лише одна людина кинула виклик Бутирському острогу i його охоронцям. Це був великий маг i чарiвник Гаррi Гудiнi. Вiн побував у тюрмi в травнi 1906 року на запрошення начальника московськоi секретноi служби. Гудiнi старанно обшукали, закували в кайдани, надiли наручники i посадили в ящик iз суцiльного металу з невеличким вiконцем – у таких перевозили особливо небезпечних злочинцiв.

Ключi вiд ящика були тiльки у начальника тюрми. Але, на превеликий подив присутнiх, через 28 хвилин Гудiнi з’явився без кайданiв та наручникiв по той бiк тюремноi стiни – не перевелись ще, виходить, у свiтi бiлому чудеса. Мiстика та й годi!

Було двi чи три спроби втечi, але втiкачiв швидко повернули у камери. А ще тюремники пишаються тим, що саме у iхнiх стiнах були створенi шедеври лiтератури та технiчнi розробки.