Ваші пальці пахнуть ладаном

Нiде не надрукованi. Нiч. Сретенський бульвар. Читаю рядки Бурлюку… Давид зупинився. Оглянув мене. Гаркнув: «Та це ж ви самi написали! Та ви ж генiальний поет!» Застосування до мене такого грандiозного i незаслуженого епiтета обрадувало мене. Я увесь вiддався вiршам. Того вечора я зовсiм несподiвано став поетом.

Вже вранцi Бурлюк, з кимось мене знайомлячи, басив: «Не знаете? Мiй генiальний друг! Знаменитий поет Маяковський». Штовхаю. Але Бурлюк непохитний. Ще й гарчав на мене, вiдiйшовши: «Тепер пишiть. Бо iнакше ви мене ставите в дурне становище».

Довелося писати. Я i написав перше (перше професiйне, те, що можна було друкувати) – «Багровый и белый» та iншi.

З постiйною любов’ю думаю про Давида. Прекрасний друг. Мiй справжнiй вчитель. Бурлюк зробив мене поетом. Читав менi французiв i нiмцiв. Пiдсовував книги. Ходив i безугавно говорив. Не вiдпускав нi на крок. Видавав щоденно 50 копiйок. Щоб писати не голодуючи…»

От i думаеш: де ще таких дiстати? Бурлюка i Маяковського. А втiм, Маяковського ще можна дiстати – дiждатися, зрештою, – а ось де сьогоднi дiстати ще одного такого Давида Бурлюка, який би з Маяковського зробив… Маяковського?! І радiв його успiхам бiльше, нiж своiм власним?!.

Немае таких Бурлюкiв. Перевелись сьогоднi такi Бурлюки – який жаль! Яка втрата для нашоi культури й лiтератури!..

Саме Бурлюк познайомив Маяковського з iншими футуристами – Велiмиром Хлебниковим, Олексiем Кручених та iншими.

17 листопада 1912 року в артистичному кафе «Бродяча собака» вiдбувся – теж не без допомоги доброго й уважного Бурлюка, учителя i лiтературного батька Маяковського, перший публiчний виступ нового поета.

А невдовзi вiн дебютуе як поет i в альманасi «Пощечина общественному вкусу», де були надрукованi вiршi «Ночь», «Утро». Там само був опублiкований i манiфест росiйських кубофутуристiв, пiдписаний Д. Бурлюком, О. Кручених, В. Маяковським i В. Хлебниковим. У ньому проголошувалось нiгiлiстичне ставлення до росiйськоi лiтератури сучасного i минулого. «Кинути Пушкiна, Достоевського, Толстого та iн. iз Пароплава сучасностi… Всiм цим Максимам Горьким, Купрiним, Блокам, Сологубам, Ремiзовим, Аверченкам, Чорним, Кузьмiним, Бунiним та iн. потрiбна тiльки дача на рiчцi. Таку нагороду доля дае кравцям».

Звiсно, це був епатажний виступ i здiйснений вiн був з единою метою: привернути де себе увагу. Що молодим галасливим поетам i вдалося. Невдовзi вийде у свiт перший збiрник вiршiв Маяковського «Я».