Ваші пальці пахнуть ладаном

Досить пасажирам дiзнатися, що в такому-то вагонi такого купе iде Вiра Холодна – сама Вiра Холодна! – як у той вагон до того купе почнеться таке паломництво пасажирiв, якi у своему захопленнi наче здоровий глузд втратять, що мало не покажеться. Невiдомо, чи й сам вагон уцiлiе. А чого вже iй за довгу дорогу доведеться зазнати!.. Тому, знаючи це i остерiгаючись повсякчасноi любовi до неi, iхала пiд вигаданим прiзвищем.

Аби хто не впiзнав бува (а ii всяк упiзнае, бо ж немае таких, якi б не бачили фiльмiв «з участю Вiри Холодноi»), надiла широкополий капелюх, що своiми крисами затiнював iй обличчя, очi сховала за широкими затемненими окулярами – сама в них погано бачила, наче в сутiнках, але терпiла.

Хай! Зате ii нiхто не впiзнае i не зарепетуе на всю горлянку:

– Бра-атцi!!.. Да це ж… Вiра Холодна!!!

І понесеться з краю в край оглашенне:

– Вiра Холодна!!!

– Вiра Холодна!!!

– Вiра-а…

Йшла пероном позад Глашки i потiм проходом вагона, опустивши голову – боялась глянути на зустрiчних, аби ii бува не впiзнали – дожилася!.

. Ворогу своему не побажае такоi популярностi та слави, коли з-за них стiльки доводиться терпiти, а саме життя перетворюеться на якесь переслiдування…

Закупила все купе, тож iхала сама, iнакше попутники замучать своiми роздивляннями, запитаннями – поiздка тодi перетвориться на тортури.

Як зайшла в купе, велiла Глашцi повертатися додому, служниця пiшла, вона зачинила дверi i лише тодi полегшено перевела подих: проскочила! Непомiченою! Але широкополого капелюха i затемненi окуляри й у купе не знiмала, хоч там була сама.

А раптом ii упiзнае провiдник та розтеревенить: «Панове, панове! У нашому купе iде сама Вiра Холодна!»

Але й за зачиненими дверима була насторожi, здригалася вiд малого стукоту чи ходи по той бiк дверей (особливо коли кроки пiд дверима завмирали, тодi вся зiщулювалась, як перепiлка, яка вгледiла в небi яструба): а раптом то вже шанувальники беруть ii в облогу? Як то не раз траплялося, як виходила на вулицю чи деiнде з’являлася.

У госпiталь заздалегiдь вiдправила телеграму про свiй приiзд на iм’я головлiкаря, але з помiткою: «Передати пораненому прапорщику Холодному», пiдписавши ii з обережностi не своiм прiзвищем чи бодай iм’ям, а – «твоя галушечка».

І все. Нiякого – крiм якоiсь там «галушечки» – пiдпису. А хто така «галушечка», Володя знае. Іншим же того знати не треба. (А втiм, наiвна, забула, що шила у мiшку не втаiш.