Ваші пальці пахнуть ладаном

Хоча чим вони кращi за нашi украiнськi зорi? За наш, примiром, Чумацький Шлях? У якiй Аргентинi, що вiд нас десь там чи не на краю свiту (знаходиться в Пiвденнiй Америцi та на островi Вогненна Земля, теж край свiту), такi зорянi ночi, як в Украiнi?

І в Полтавi, де тiльки Чумацький Шлях, свiтло-туманна смуга повна зоряного блиску, чого вартий!

У якiй Аргентинi, бодай i славнiй пiснями, е такi пiснi, як в украiнця Михайла Старицького:

Нiч яка, Господи, мiсячна, зоряна,

Ясно, хоч голки збирай!

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!

Справдi, в якiй Аргентинi е такi пiснi?

А воно, те диво, назване пiзнiше «королевою екрана», з’явилося пiд зорями Малоросii – чи ти ба! Це ж треба! Та й батько в цього дива не якийсь там лицар, не якийсь там аргентинський гаучо, який з гiтарою виконуе рангеру, чи тамтешнiй менестрель, а всього лише… малорос.

На тодiшньому сленгу так «по-братньому» величали украiнцiв – малi, мовляв, роси, всього лише якiсь там…

Оскiльки ж мати у цього дива була росiянкою (а нацiональнiсть дiтей у змiшаних шлюбах визначають здебiльшого по нацiональностi матерi), то й стане вона – народжена в Украiнi i вiд украiнця – за нацiональнiстю руською.

Жив-був у Полтавi Василь Левченко. Поiхав вiн до Москви, столицi тодiшньоi iмперii, на навчання, до Московського унiверситету (словесне вiддiлення), вдало його закiнчив, здобувши фах учителя-словесника. У Москвi йому тодi здорово поталанило – вiн познайомився з вихованкою Олександро-Марiiнського iнституту шляхетних дiвиць, де навчалися юнi дворянки i дочки заможних з 6 до 18 рокiв, Катериною Слепцовою.

Як водиться, мiж молодими чи не з першого погляду спалахнуло кохання, про яке кажуть: едине i на все життя.

Пiсля закiнчення навчання молодi побралися.

Весiлля було скромним, швидше походило на недiльний обiд з родичами.