Ваші пальці пахнуть ладаном

Царевi слуги, прикажчики наглядали, аби «вином и табаком не торговали и корчмы и никакого воровства не чинили, и приезжих и пришлых всяких чинов людей несродичей к себе во дворы никого не принимали, из дворов своих на улицу в Кисловке всякого помету не метали, а кто будет нарушать эти правила и таких людей винопродавцов, имая с вином и питухов, и корчемников, и воровских людей, приводить вверх в Приказ Мастерской палаты», що вiдала постачанням харчiв для царського двору…

Всi Кисловськi провулки пiсля 1917 року були перейменованi, але починаючи з 1994-го iм усiм повернули iсторичнi iхнi назви.

Там досi збереглися старовиннi будинки, зведенi починаючи з 1806, 1817–1820 рокiв i пiзнiше, тож архiтектурний iхнiй вигляд старовинний.

Край той був у всi часи тихим, патрiархальним, де час нiби зупинився, i це в Кисловськi провулки вносило свiй шарм.

У бiографii Вiри Холодноi зберiгся непевний рядок: «Родина Левченкiв поселилася в Москвi в районi тихих Кисловських провулкiв (як уже зазначалося, iх було чотири), але в якому саме – встановити досi не вдалося».

…Отож в одному з будинкiв, розташованих в одному з Кисловських провулкiв, i минуло дитинство майбутньоi «королеви екрана».

До десяти рокiв дiвчинка, як за тодiшнiм звичаем, вчилася дома. За ii виховання взялася бабуся Катерина Володимирiвна.

Бабуся була сувора, вимоглива i наполеглива.

Вiра старалася, рано навчилася читати i читала добре, швидко i все запам’ятовувала, була слухняною, бабуся радувалась успiхам онуки в читаннi.

Сама пiдбирала, що iй читати – в основному, «благопристойнi» книги. Їх i давала онуцi на сон грядущий. А Вiра потай читала книги про морськi пригоди, про пiратiв чи розбiйникiв – бабуся й на дух не переносила такого чтива, вважаючи його не лiтературою, а так… бозна-чим. А онука тайкома те чтиво ковтала – особливо про корсарiв. І взагалi, про мужнiх морякiв (морем вона тодi – ще не бачивши його в очi – просто марила), про рiзних розбiйникiв та шукачiв пригод, яким i море було по колiна…

А загалом росла тихою, слухняною дитиною, а що воно вечорами читае у своiй спальнi, бабуся довгий час i не здогадувалася.

Сiмейне життя Левченкiв поступово налагоджувалося в Москвi. Допомагали родичi, вони прискiпливо опiкувалися Левченками, тож благоустрiй родини поступово облаштовувався.