Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Це помiтив Богдан, посмiхнувся у вуса i раптом (узагалi вiн полюбляв спiвати) затягнув:

Пливе човен води повен

Та все хлюп-хлюп-хлюп-хлюп!

Іде козак до дiвчини

Та все тюп-тюп-тюп-тюп!

Пливе човен води повен

Та й накритий листом…

Не хвалися, дiвчинонько,

Червоним намистом!

Бо прийдеться-доведеться

Намисто збувати.

Молодому козаковi

Тютюн купувати…

А вона раптом на одному подиховi:

– Такому козаковi, як ти, Богданку, я ладна все життя тютюн купувати! Ще й люльку твою тютюном набивати.

І все було в ту мить i вирiшено.

І все склалося добре – на довге i щасливе подружне життя. У 1623 р. пан сотник Богдан Хмельницький посватався (козаки Чигиринськоi сотнi навiть iз мушкетiв палили, як вiн сватався) до сестри свого друга Ганни Сомко, яка так необачно (чи й щасливо) похвасталася перед братовим другом своiм червоним намистом.

Дружиною Ганна виявилася надiйною та вiрною, чоловiка свого, Богдана – iй, вважала, Богом даного, – кохала щиро, тож молодята зажили спокiйно i в добрих статках.

І що б, здавалося, такого – тютюн. Трав’яниста рослина родини пасльонових, у листi якоi мiститься нiкотин. А можна тютюном назвати висушене та подрiбнене листя i стебла цiеi рослини, що iх використовують для курiння, нюхання, жування – гм-гм… (Мiй дiд Макар – земля йому пухом! – скiльки його малим пам’ятаю, вирощував тютюн, висушував листя й стебла, подрiбнював i потiм курив його, та так, що, скiльки його пам’ятаю, стiльки й стирчала в його ротi товстелезна ядуча цигаряка, а ми, малi, боялися з-за того «паравоза», що димiв пiд носом, i пiдходити до нього.

)

Тютюну – понад 70 видiв, поширених переважно в Америцi та Австралii. До нас той тютюнище прибув, як вiдомо, з Америки. В культурi великого значення набули два види: махорка i тютюн справжнiй. (От iх якраз i смалив мiй любий дiдусь Макар!) З тютюну виготовляють курильнi вироби, а з його вiдходiв одержують препарати для боротьби зi шкiдниками сiльськогосподарських культур та нiкотин – загрозливу для здоров’я рiч, бо сам курю тютюн бiльш як пiввiку i знаю, що це таке! Вперше в Європу його завiз 1560 р.

француз Ж. Нiко – звiдси i його назва. Той нiкотин, що може вбити навiть коняку – кiлька його крапель. (Якась жiнка, почувши таке, вигукнула: «Боже, i навiть коняцi дали закурити!») Але в малих дозах тютюн зi своiм нiкотином справляе на органiзм збуджувальну дiю, у великих – може призвести до фатального випадку.