Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

(Були в них ще й нюхальнi рiжки з тютюном.)

Нi з ким козаку так не думалось, як iз люлечкою, коли вiн попихкуе собi димком та мiркуе щось там…

Козаковi, як тому бiдному сiромасi:

Ненька стара, жiнки нема, а сестра малая.

Чом же в тебе, козаченьку, сорочки немае?

Ой сiв пугач на могилi та «пугу» та й «пугу»!

Гей, пропадати козаковi та в темному лугу!

А ось люлька, тiльки тютюнцем ii натрусить i вогню викреше, вмить розганяла його невеселi думки, i життя враз ставало веселiшим та бадьорiшим.

І вже безтурботнiсть чи не через край хлюпае:

Се козак запорiжець, нi об чiм не туже:

Як люлька е й тютюнець, то йому й байдуже.

Люльку курить – не гуляе

І на серцi радiсть мае…

…А вiрная дружинонька, Ганна Сомкiвна знай стараеться, добрий тютюнець у неi нiколи не вибувае та будь-якоi митi дня чи ночi – це якщо чоловiк не в походi, а дома, – подасть люлечку, викреше Богдан вогню, затягнеться i скаже:

– Нарештi i я козак!.. І люльку свою маю, i Ганнусю маю – жити менi й жити як у Бога за пазухою… Сам Господь менi таку жiночку послав.

Га, Ганнусю? Тебе сам Бог менi послав?

– Бог, Бог, – погоджуеться Ганна. – Йди, каже, Ганно, до Богдана, кращого мужа за нього i в свiтi бiлому немае.

І прожили вони разом бiльше двадцяти рокiв. Дiтей народили шестеро (за iншими даними – семеро). Ганна виявилась не лише чудовою дружиною, а й такою ж господинею i матiр’ю. І все в них i далi було б добре (сотник Богдан водив своiх козакiв у походи – туди, куди йому наказували та посилали поляки), а жона терпляче чекала його на хуторi, доглядала дiтей та вела господарство.

Тож i дiти були доглянутi, i господарство, i маеток пiд недремним оком панi сотникiвни теж просто-таки процвiтав. І все б i далi у них було до ладу, якби не ворожнеча (сотник Богдан тодi й не думав про долю пiдневiльного свого народу, що стогнав пiд п’ятою окупантiв, сирiч шляхти, та й служив вiн вiрно тим окупантам, якi знущалися з його народу) i все б у них i далi, кажемо, було добре й до ладу, якби не ворожнеча, що раптово спалахнула мiж Данiелем Чаплинським та Богданом Хмельницьким.

І ось через що все почалося. Як кажуть проникливi французи: шерше ля фам. Так, так, у всьому шукайте жiнку. А втiм, що ii шукати, як вона сама з’явилася в Суботовi. І ось iз якоi причини-рахуби. Дружина сотника Богдана Ганна Сомко (а втiм, вона вже двадцять рокiв як була Хмельницькою) стала без вини винуватою.