Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Але це буде потiм, а тодi… А тодi Гелена ще чекала смертi господарки Суботова – з останнiх сил терпiла й чекала…

І це все вона – Олена-Гелена.

Гелена (польською Helena) – фонетичний варiант iменi Олена. Геленка, Гелюся, Гелюська, Гелюнька, Гелюсенька…

Це вiн ii так називав i навiть – а вже гетьманом був, пiввiку розмiняв, а бач, пiсеньку – особливо пiсля iхнього зближення, – наспiвував:

Ой лугом, лугом вода йде,

А попiд лугом стежечка.

Ой туди Гелена ходила,

З луговою водою говорила…

(Можливо, Гелена – вiд hele – сонячне свiтло. Або helene – смолоскип.) Boна й була для нього сонячним свiтлом, весняним сонечком, що на схилi лiт нарештi заглянуло в його вiконечко i зiгрiвало його довгi роки. І вiн, як метелик темноi ночi, летiв до своеi Оленки. І для нього вона була Оленонька, Оленочка, Оленуся, Оленця, – чи й Лена, Леночка, Ленуся, Єля, Ляля. А вона однаково радiсно вiдгукувалася на обое iмен – Олена i Гелена.

І це була вона, вона, ВОНА – Олена-Гелена Чаплинська, його чарiвниця, його звабниця, принадниця-спокусниця i сонце весняне у другiй половинi його життя. Вже на схилi вiку.

Де вона взялася в Суботовi, на хуторi його, з яких краiв вигулькнула, чийого роду-народу – того нiхто гаразд не знав. І вiн теж. Вигулькнула, нiби нiзвiдки. A вiн вже й не сподiвався на якусь любов – двадцять лiт подружнього життя мав, звик до жiнки i мовби ii й не помiчав.

Яка там любов. Аж тут Олена-Гелена. І вiн так i не дiзнався, хоч i розвiдку мав, iз яких вона краiв, не знав i не захотiв дiзнаватися, бо надто кохав ii.

Спершу все було нiби гаразд. Ганнi Хмельницькiй, коли з’явилася на хуторi така дiева помiчниця, стало, безперечно, легше. Олена, молода i здорова, здаеться, не знала, що таке втома. Зранку й до ночi вертiлася невгамовна дiвчина в господi та по господарству, i все у неi виходило, i все ладналося, як вона з’являлася.

Слухняна, привiтна, доброзичлива. І все з пiсеньками, жартами – вiд неi в Суботовi стало веселiше. І Ганна Хмельницька ожила. Про таку помiчницю ранiше вона й не мрiяла – наiвна!

Бiдна жiнка навiть i не пiдозрювала, який удар (з появою в Суботовi Олени-Гелени, яку ще iнодi звали Мотроною) на неi чекае.