Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Яворницьким, «назва козацькоi столицi «Сiча, Сiч» виникла вiд слова «сiкти», «висiкати» в розумiннi рубати… пiонери новоi землi, обравши для свого поселення вiдлюднi лiсовi нетрi, малодоступнi для набiгiв степових вершникiв, висiкали серед неi лiс i тут, на розчищенiй лiсовiй мiсцевостi… заводили свое селище… Але ця назва, виникнувши в лiсовiй мiсцевостi, переносилася й на тi мiсця, де взагалi не було лiсу… Траплялося, що обране мiсце для влаштування в ньому вимагало штучних укрiплень: для цього висiкали десь поблизу намiченого для Сiчi мiсця товстi дерева, загострювали iх згори, осмолювали знизу i вбивали частоколом навколо якогось острова чи мису правильною пiдковою.

Отже, назва козацькоi столицi «Сiч» мала подвiйний змiст: це було розчищене серед лiсу або укрiплене висiченим лiсом мiсце…» До всього ж, запорожцi, як далi зазначае iсторик, «вважали своiм головним завданням сiкти голови ворогiв… У переносному значеннi слово «Сiч» означало столицю всього запорiзького козацтва, центр дiяльностi й управлiння всiма вiйськовими справами, резиденцiю всiх головних старшин, котрi очолювали низове козацтво».

І таку Сiч першим започаткував князь Дмитро Вишневецький, що стане згодом вiдомим на вiки пiд популярним козацьким iм’ям Байда, як i трагiчна доля князя Вишневецького, безсмертного Байди.

У деяких виданнях так i пишуть: Байда Вишневецький – украiнський князь, прообраз безстрашного козака Байди, оспiваного за мужнiсть i лицарську вiдвагу в народних думах… Байда, хоча звати його Дмитро.

Історик Д. Багалiй залишив йому таку характеристику: «Князь Дмитро Вишневецький – особистiсть у багатьох вiдношеннях видатна. Це була людина добра, заповзятлива i надзвичайно любима козаками. Смiливий вождь, вiн повсякчас шукав небезпеки i боротьби, для нього боротьба з невiрними була головним завданням життя».

Історик М. Грушевський зазначив, що Д. Вишневецький «блискучим, променистим метеором перелетiв через украiнське жите середини XVI ст.».

Пригадуете:

В Цареградi на риночку

Та п’е Байда мед-горiлочку,

Ой п’е Байда та не день, не два,

Не одну нiчку та й не годиночку.

Цар турецький к ньому присилае,

Байду к собi пiдмовляе:

«Ой ти, Байдо, та славнесенький!

Будь менi лицар та вiрнесенький,

Вiзьми в мене царiвночку,

Будеш паном на всю Вкраiночку!»

Байда не захотiв, звiсно, потурчитись, тож i вiдповiв султановi:

«Твоя, царю, вiра проклятая,

Твоя царiвночка поганая».