Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Граб’янки, цей султан буцiмто зiзнавався: «Коли сусiднi держави йдуть проти мене вiйною, то я сплю, нiчого не чуючи, а коли козаки, то мушу одним вухом прислухатися».

Украiнськi козаки були вже знанi й у свiтах. П’ер Шевалье, французький офiцер, iсторик, який 1648 р. командував загоном козакiв, завербованих французьким урядом в Украiнi. Очолений Шевалье загiн козакiв брав участь в оборонi Дюнкерка пiд час Тридцятилiтньоi вiйни 1618–1648 рокiв, сам Шевалье бував в Украiнi та навiть видав книжку «Історiя вiйни козакiв проти Польщi», в якiй писав, що «мешканцi Украiни, якi сьогоднi всi називають себе козаками i якi з гордiстю носять це iм’я, мають гарну постать, бадьорi, мiцнi, спритнi до всякоi роботи, щедрi та мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбнi i не здатнi терпiти ярма, невтомнi, смiливi й хоробрi… Мова козакiв… е слов’янською.

Вона дуже нiжна i сповнена пестливих виразiв та надзвичайно витончених зворотiв».

Мерсi боку, як кажуть спiввiтчизники П’ера Шевалье.

Гiйом Левассер де Боплан, до речi, теж французький офiцер, iсторик, автор вельми цiнноi книги «Опис Украiни», що ii вiн видав у 1650 р.

, в унiсон своему земляковi П’еру Шевалье писав про украiнцiв:

«Вони кмiтливi й проникливi, дотепнi й надзвичайно щедрi, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якоi не уявляють собi життя… Вони добре загартованi, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомнi в битвах, вiдважнi, смiливi, чи, радше, одчайдушнi, власним життям не дорожать… Вони високi на зрiст, вправнi, енергiйнi, люблять ходити в гарному одязi… вiдзначаються мiцним здоров’ям i навiть не хворiють.

Мало хто з козакiв умирае вiд недуги, хiба що у глибокiй старостi, бо бiльшiсть iз них гине на полi слави».

Теж мерсi боку, мсье Боплан!

І навiть турецький лiтописець Наiм Челебi (XVII ст.) – козаки, не забуваймо, воювали з одноплемiнниками Наiми, – так ось, навiть турок Наiма так зауважив про украiнських козакiв, ворогiв його спiввiтчизникiв:

«Можна впевнено сказати, що неможливо знайти на землi людей бiльш смiливих, якi так мало пiклувались би про свое життя i так мало боялись би смертi».

Базавлуцька Сiч була головною базою пiд час селянсько-козацьких повстань пiд проводом Северина Наливайка, Марка Жмайла, Тараса Трясила, Івана Сулими, Павла Павлика, Карпа Скидана, Дмитра Гунi, Якова Остряницi в 1594–1636 роках. І в духовному життi Базавлуцька Сiч вiдiгравала значну роль. Так у 1632 р.