Золота осінь Гетьманщини

Это был приказ, сказанный в шутливом тоне, но не терпящий никаких возражений. Меншиков принял это как должное, и красавица, преданная своему хозяину, провела ночь в комнате царя…»

Вiд росiйського самодержця Марта Скавронська народить первiстка, названого Петром, а наступного року Павла, невдовзi обидва помруть. У 1705 р. Петро вiдправить Марту, яку вже величав Катериною, в пiдмосковне село Преображенське, в будинок своеi сестри Наталii Олексiiвни, де Марта-Катерина навчиться росiйськоi грамоти i, як i ранiше, дружитиме з родиною Меншикова.

По двох чи трьох роках Марта-Катерина охреститься у православ’i i тодi вже офiцiйно змiнить свое родове iм’я Марта на Катерину Олексiiвну Михайлову, оскiльки хрещеним ii батьком стане царевич Олексiй Петрович, а прiзвище Михайлова використовував сам цар Петро, якщо бажав залишитися iнкогнiто.

Петро влаштував трiумфальний похiд у Москву – з нагоди рiчницi Полтавськоi битви. На тiм парадi провели тисячi шведських полонених, серед яких виявився i…

Так, так, Йоганн Крузе, сурмач i перший – щоправда, на одну чи двi ночi – чоловiк Марти Скавронськоi, яка вже була Катериною Олексiiвною, коханкою самого царя i навiть народжувала йому дiтей.

Йоганн Крузе необачно вiдкрився своiй жiнцi: «Це ж я, Йоганн Крузе, твiй чоловiк, сурмач, а ти сплуталася з якимсь Петром!»

Обурена Марта, яка вже була Катериною, поскаржилась на свого першого чоловiка своему коханцевi i долю необачного сурмача Йоганна Крузе було в один момент вирiшено: його схопили та етапом без суду i слiдства вiдправили до Сибiру, де й запав його слiд.

Цього разу вже назавжди. Вiдомо, що сурмач Йоганн Крузе помер 1721 р., кленучи на всi заставки Марту Скавронську.

Подальша доля Марти Скавронськоi, служанки пастора, дочки селянина, яка в Росii стала Катериною Олексiiвною Михайловою, склалася не просто щасливо, а карколомно щасливо. Ще до законного замiжжя з Петром I вона народить йому двох дочок – Анну i Єлизавету. Як свiдчили сучасники, вона не просто захопила царя, а й взяла над ним гору, хоча вiн був буйним i некерованим, – навiть сам iз собою, бувало, нiчого не мiг вдiяти, а Марта…

Марта, вона ж Катерина, одна в усьому тодiшньому свiтi «могла совладать с царем в его припадках гнева, лаской и терпеливым вниманием успокоить приступы судорожной головной боли Петра, по мемуарам Бассевича: – звук голоса Катерины успокаивал Петра; потом она сажала его и брала, лаская, за голову, которую слегка почесывала.