Золота осінь Гетьманщини

Багато хто навiть iз впливових вже звертався до нього по допомогу, i коханець царицi всiм допомагав. Але – не безкорисливо. За допомогу вiн брав, як сам смiявся, ясир – винагороду, i плата була не малою. Та й усi в палацi знали, як цар кохае свою Катерину i нi в чому iй нiколи не вiдмовляе. А Катерина теж багато чого могла i нiколи не вiдмовляла нi в чому Вiллiму Івановичу, адже вiн творив iз нею незвичайно чарiвну любов. І за це Катенька-iмператриця вiддячувала йому своiм тiлом, не торгуючись при цьому в цiнi за своi послуги.

Казали, що навiть всесильний Олександр Данилович Меншиков, як його титулують в iсторii – росiйський державний дiяч (i вiйськовий теж), генералiсимус, один з найбагатших помiщикiв Росii (мав 90 тисяч крiпакiв!), друг-брат Петра I, який починав свою карколомну службу простим денщиком царя, так ось навiть вiн, Олександр Данилович, не раз звертався до Монса, а за його допомогу дарував коханцевi iмператрицi породистих коней та карети.

Не скупився нiколи. Рiч у тiм, що цар уже стомився вiд нестримних крадiжок свого недавнього улюбленця Данилича i як мiг – а мiг вiн багато, – боровся з казнокрадством високопоставлених своiх службовцiв.

Саме в тi днi був публiчно страчений за «лихоимство» (хабарництво) сибiрський губернатор князь Матвiй Гагарiн. Така ж доля чекала й Меншикова, який теж не знав «удержу в лихоимстве», але…

Меншиков устиг своечасно звернутися до Вiллiма Монса, щедрi-прещедрi дари йому пiднiс, той подався до коханки своеi, та звернулася до Петра i… i крутий та швидкий на розправу цар лише зiтхнув: «Если, Катенька, он не исправится, то быть ему без головы.

Но для тебя я на первый раз его прощаю!»

І любовний трикутник iснував упродовж кiлькох рокiв. Але…

Як сказав один: тайни для того й iснують, щоб iх вiдкривати.

Отож i в цiй iсторii тайне нарештi стало явним. Як тi, хто творив сiю тайну, повiривши у свiй фарт, втратили обережнiсть i дiяли вже явно нахабно. За принципом: море по колiна. Першим погорiв Столетов, челядник Вiллiма Монса, який, маючи добре пiдвiшений язик i навiть деякi лiтературнi здiбностi, вiдав усiею кореспонденцiею, – в основному проханнями, – що надходили на iм’я царицi.

Вiн також складав листи, документи, доповiдi для государинi, що iх Монс особисто носив Катеринi.

Іншою довiреною особою Монса був знаменитий петрiвський блазень (по-росiйському шут) Іван Балакiр’ев. Через нього коханцi й передавали один одному любовнi записки.