Золота осінь Гетьманщини

Таку цiлющу силу приписували й першим весняним дощам, тож Єлизавета пiд небесною водою залюбки водила хороводи i вмивалася, як казали, «водою с серебра и золота» i втиралася, як i велить звичай, «чем-нибудь красным». Про це i в царськiй грамотi 1648 р. писалося: «И в громное громление на реках и в озерах купаются, чают себе от этого здравия, и с серебра умываются».

Крiм хороводiв, Єлизавета полюбляла навiть кулачнi боi, тож незмiнно ходила дивитись, як стiнка на стiнку йде й гамселить одна одну кулаками.

А коли з’являлися рядженi та скоморохи, Єлизавета аж верещала вiд захоплення.

Улюбленими народними видовищами й гулянками для юноi царiвни були, звичайно ж, ведмiдь i коза. Бiгла, як на вулицi з’являвся поводир iз ручним ведмедем i хлопчиком-пiдручним. Спершу ведмедя змушували показувати рiзнi штуки, що так дотепно iмiтували людей:

«Мишко, покажи, як зуби болять». «Мишко, покажи, як дiвчина в люстерко дивиться…»

Потiм хлопчик, убраний козою, натягав на себе мiшок з рогатою козячою головою, довгий язик якого мiг гучно лопотiти, брав дерев’янi ложки та пiд барабанний бiй i перестук ложок пускався з ведмедем у веселий танок…

У неi в дитинствi навiть була улюблена глиняна iграшка: фiгурка ручного ведмедя з намордником.

А з якою радiстю чекала бога весняного сонця, любовi та пристрастей! Ярило з’являвся на бiлому конi, на головi – вiнок iз квiтiв… У правiй руцi вiн тримав серп, а в лiвiй – снiп жита i де вiн з’являвся, там земля прокидалася, вбиралася в зелень i квiтла, i приносила людям врожай.

Де Ярило ступне ногою – ярина виросте, подивиться на поле – квiти зацвiтуть, гляне на лiс – пташки защебечуть, а торкнеться увi снi молодого хлопця – кров закипить, дiвчину зачепить – як iскра спалахне, i виходять хлопцi й дiвчата на Ярилове поле хороводи водити та пiсень спiвати. Ходячи, Ярило жито родив, людям дiток плодив i любов неземну дарував…

Загалом систематичноi освiти принцеса не набула, та вона з цього приводу i не переймалася.

Днi ii життя було заповнено верховою iздою, полюванням-ловами, греблею та пiклуванням про свою зовнiшнiсть.

На той час вона поселилася пiд Москвою в Покровському, полюбляла збирати сiльських дiвчат, слухати iхнi пiснi, залюбки водила з ними хороводи де-небудь на галявинi пiд березами.

Полюбляла, коли на Русi наставали свята, i завжди чекала iх з нетерпiнням.