Золота осінь Гетьманщини

за Лжедмитрiя Нiмецьку слободу було розорено, тож iноземцi, аби не вирiзнятися, селилися тодi серед росiйських громадян.

Але вже царським указом вiд 4 жовтня 1652 р. всi вихiдцi з iнших краiн, якi не прийняли православ’я, отримали дозвiл селитися на попередньому мiсцi, себто на мiсцi колишньоi Нiмецькоi слободи. І вiд того нове поселення дiстало назву Новонiмецька слобода. Їi межами слугували рiка Яуза зi сходу, струмки Ольховець i Чечера iз заходу, на пiвнiч землi лежали до Покровськоi дороги i межували iз землями сiл Слохового та Покровського.

Населення слободи було багатонацiональним, але основу його складали уродженцi рiзних князiвств Нiмеччини, Австрiйськоi iмперii та Прибалтики, а також голландцi та гамбургцi.

Нiмецька колонiя швидко зростала, ii купцi почали створювати тут своi торговi фiрми та просувати росiйськi товари до краiн Захiдноi Європи. Тодi ж голландцi та нiмцi отримали дозвiл на будiвництво перших мануфактур для виробництва зброi, оскiльки зброя та вiйськове спорядження тодi закуплялося в основному за кордоном.

Нiмецькi пiдприемцi, iз властивою iм енергiйнiстю, вдалися до пошуку руд, обробки металiв, налагодили виробництво скла на державному скловарному заводi в селi Ізмайловому, заснували сукняну мануфактуру. А ще купцi торгували винами, цукром, сукном, зброею та предметами розкошi, а вивозили з Росii хутра, щогловий лiс, iкру, смолу.

За часiв Петра І iноземнi купцi почали переходити в росiйське пiдданство й отримувати тi самi права, що були у мiсцевих торговцiв.

А нiмцi, якi прийняли православ’я та перебували на державнiй службi, отримували дворянство i права на володiння землею й селянами.

У 1702 р. у Нiмецькiй слободi нараховувалося 340 дворiв нiмцiв i голландцiв, якi жили навiть краще, нiж мiсцевий люд. Згодом у слободi почали селитись iноземнi офiцери, якi служили в росiйськiй армii, торговцi, ремiсники. Мiж 1691 i 1692 роками в Нiмецькiй слободi почав з’являтися молодий цар Петро I, який мав симпатii до iноземцiв – особливо до нiмцiв i голландцiв, вiн навiть збудуе там Лефортовський палац.

У слободi вiн знайде собi нових друзiв, серед яких – вчителя военноi i морськоi справи, як П. Гордон, Ф. Лефорт, а також знайде в Нiмецькiй слободi собi коханку – красуню Анну Монс.

Історики засвiдчують: Анна Іванiвна Монс мала значний вплив на молодого Петра. Народилася вона в Москвi, в Нiмецькiй слободi 1672 р. (за iншими даними, в 1675 р.), була дочкою нiмецького ювелiра Йоганна-Георга Монса.