Шлях Богомола. Імператор повені

– Вона брудна, мов тварина, – зауважив раб, намагаючись не вiдставати вiд широких крокiв царя, – але ж наш Полемон не гребував навiть козами… Кати пiсля допитiв продавали йому i його братовi красивих полонених. За грошi або за вино… Потiм брати самi ламали iм шиi.

У кам’яному мурi охорона вiдкрила рясно окованi дверi. Вузькi сходи вели вниз, у темряву. Звiдти тхнуло водоростями, прокислим вином i плiснявою.

– Я чув, – сказав на порозi льоху Фарнак, – що давнiй боспорський цар Аргонакт одружився з царицею амазонок.

Невже вона теж була хижою i брудною тварюкою?

– Давнi царi, – вiдповiв Спiмен, запалюючи царський смолоскип, – жили не в мiстах, але у простотi. Серед пiдданцiв-скотарiв. Такий, як той Аргонакт, мiг i не вважати амазонку хижою. Тодi ж, як переконують нас фiлософи, була Золота доба.

Пiдземелля зустрiло царя щурячим шурхотом i стишеним плюскотом моря. Вузький прохiд був на двi стопи вiд пiдлоги залитий водою. Оксамитовi чобiтки царя вiдразу змокли. Охоронцi вiдчинили ще однi дверi. У великiй кiмнатi з низькою стелею Фарнак побачив двох полонених амазонок.

Вони були худими, цибатими, у шкiряному лахмiттi. Кривавi слiди допитiв укривали iх з голови до нiг. Очi заплющенi, дихання не чути. Солдати Перiсада безжально прикрутили полонянок до дерев’яних колод корабельним мотуззям. Тепер iхнi кiнцiвки посинiли вiд застою кровi. В роти полонянкам кати вставили дерев’янi розчепiри. Це додавало амазонкам нелюдського й зловiсного вигляду. Фарнак наблизив до полонянок свiй смолоскип, щоби подивитися на знамениту ознаку приналежностi до племенi войовничих жiнок – випаленi груди.

– Дiйсно, вони випаленi! – сказав цар.

– Обережно, володарю, – прошепотiв Спiмен.

Одна з амазонок – старша на вигляд – розплющила очi й сiпнулася в бiк царя. Їi тiло, скручене мотузками, напнулося, немов вилиця лука. Скрипнуло дерево. Охоронець приставив до горла дикунки гостряк римського меча.

Фарнак дав йому знак, i той пiдняв лезо. За другим знаком царя солдати витягли з рота воiтельки розчепiру.

Амазонка хотiла плюнути в сина Мiтридата, але не змогла: кривава слина лише збiгла з роздертих губ.

– Цiй ми видерли язика й повиламували усi зуби, – сказав товмач.

Цар несхвально подивився на нього.

– Вона вкусила Полемона, – пояснив товмач.

Фарнак показав на молодшу амазонку. Їй теж звiльнили рот.

– Як тебе звати? – спитав цар. Товмач переклав варварською. Звуки степовоi мови були рiзкими, немов удари копит по камiнню.

Амазонка мовчала.