Шлях Богомола. Імператор повені

Частина з тих людей, що зiбрались у долинi Карнаiм, не повiрила рудiй дiвчинi i залишилась перечiкувати бiду. Нiхто не знае, що сталось з ними, бо через вiсiм столiть Великоi зими i Довгоi весни, коли люди знов повернулись у Дворогу долину, там не знайшось живих. Лише бiлi кiстяки, вкритi вапняковими та соляними нароснями, лежали в гарячих озерах. А руду вже за життя стали називати Матiр’ю Карнаiм. Адже порада богинi врятувала тих небагатьох, хто потiм дав життя усiм народам вiд Рiфейських гiр до Гераклових стовпiв.

[31 - Тобто вiд Уральських гiр до Гiбралтару.]

Вiдтак саме у долинi Карнаiм було споруджено перший храм Карнi Орай, а першими жрицями стали ii рудоволосi прапраправнучки. Богиня ж бо обдарувала тiло, у якому замешкала, не лише пророчим натхненням, але й небаченою плодючiстю. На березi замерзлого моря руде втiлення Карни вiд найдужчих чоловiкiв народило вiсiмнадцять дiтей. І досi десь у Карманii, пiд склепiннями таемних святилищ, продовжуеться прямий рiд Карни, що йде вiд ii найстаршоi доньки.

З цього роду мудрi правителi Сходу, за прикладом царiв Кiра i Дарiя, беруть собi дружин-жриць. Рудих, плодючих, посвячених i досконало вродливих.

Через три тисячi рокiв пiсля Довгоi весни, коли сонце знову набуло сили, а крига вiдступила на пiвнiч, настала Доба Возiв. Наймогутнiшi племена, що шанували Карну, почали мандрувати свiтом у пошуках багатих пасовиськ та щедроi рiллi. Вони iхали на возах, у якi впрягали волiв, а стада червоних i бiлих корiв йшли за возами. Люди Доби Возiв будували круглi мiста, славили вiдроджене сонце i велику богиню.

Одне з племен зупинилось на берегах великоi рiки, що велично несла своi води на пiвдень. Степовi береги рiки вкривали високi трави. Плем’я побудувало там кругле мiсто, де через кiлька столiть знов народилось тiло, що мiстило в собi полум’яний i вiщий дух Карни.

Дiвчину звали Дана, себто «милосердна».

Вона принесла людям Доби Возiв нову мудрiсть. Вона сказала, що нова бiда прийде вiд надмiру знань та пошуку нового.

За ii словом жерцi заборонили пошук нового знання та вбивали тих, хто намагався примножувти мудрiсть через накреслення знакiв. Адже Дана сказала iм:

«Допоки слова не перетечуть у кресленi i писанi знаки, Ворог не знайде дороги до ваших осель».

Люди Доби Возiв – легкi на мандри i щасливi у своiй простотi ратаi – зберiгали цей завiт, передавали мудрiсть предкiв з уст в уста, креслили знаки лише на святкових яйцях i спiвали пiсень на честь Карни-Дани.