Шлях Богомола. Імператор повені

У тi часи, розповiдав мудрець, простим вiрним казали, що Карна мае три божественнi властивостi: вона одночасно цнотлива, розпусна i войовнича. Вiдтак через цi ii властивостi мудрецi, що досягали Йесоду,[35 - Тобто кабалiсти. У Кабалi «Йесод» – мiстичне Сяйво, Дев’ята Сфiра, найближча до нашого свiту Малхуду.] визначили ще одне ii iм’я Сили – Матронiт. Назвавши це iм’я, еврей пустився у такi складнi пояснення едностi протилежних властивостей богинi, що Макарiй геть заплутався.

П’ять рокiв по тому, тримаючи в руках медальйон богинi, Макарiй тяжко зiтхнув, згадавши, як помираючий мiстик плутав грецькi, еврейськi та варварськi слова, гарячково пояснюючи християниновi цнотливу сутнiсть войовничостi.

А ще вiн згадав, що мудрець у своiх чи то мареннях, чи то видiннях називав богиню Триликою, Троякою i Трояною – единою у трьох поставах або подобах.

Вiн намагався досягти точностi у визначеннi подiбностi. Вживав для означення постави слово «мiшкан», що в перекладi з мови Старого Завiту означае житло i мешкання, та грецьке слово «iпостасiс», яким Соборнi Отцi позначали вiдмiннi та нерозривнi сутностi триединого християнського Бога.

Вiн згадував багатолику демоницю Лiлiт i жiночу суть землi Адамах, доньку-голос Всевишнього Бат-Гол та iншi iмена, що звучали загрозливо, наче закляття. Вiн вичерпав останнi сили, виголошуючи цi iмена, й невдовзi рушив до кращих свiтiв.

Колишнiй диякон усе ще пробував згадати iмена Триликоi, коли раптом побачив перед брамою старого городища трьох високих дiвчат, одягнених та озброених, немов Геродотовi амазонки.

А ще вони були молодi i вродливi, немов три втiлення весни, що вийшли з осiннього лiсу. Двi з них тягнули до брами третю, скорiш за все, поранену.

Три дiвчини. Одна з них з вогненно-рудим волоссям, друга – з бездоганним обличчям казковоi принцеси, третя – з войовничо-цнотливим поглядом небесноi дiви.

Орай.

Дана.

Тара.

«Це знак!» – остуда покотилась хребтом Макарiя. Вiн сховав медальйон, голосно мовив:

– Мегас i Кiрiе, ке фавмаста та ерга су![36 - Велик ти, Господь, й дивнi звершення Твоi! (грецьк.

)]

Й смiливо рушив назустрiч трьом дiвам Бiлого племенi.

3.4

Минуло шiсть дiб вiд ii чудесного спасiння на вiтровалi, коли Жаринка нарештi дiсталась до пiвденного кордону мочарiв. Увесь цей час куниця намагалась вiдiрватись вiд загадкового рятiвника. Вiн нiчим не видавав своеi присутностi, але Жаринка знала, що невiдомець десь поряд.