Лицар з Кульчиць

Украiнцевi заборонено хату собi купити чи поставити у мiстi, хiба що за мурами. У мiстi ж самi ляхи, шваби та жиди. Вони i в урядi, вони i в лавi, iм i пiльги всi. А нашого русина то й податками обклали, i на панщину.

Батьковi слова справили враження. Юрiй запитав:

– А тут як?

– Скорiше менi волосся на долонi виросте, нiж я чи хтось iз мого роду пiде на панщину. Маю привiлей, грамоту королiвську на свою землю, i герб маю старий, що передаеться вiд батька до сина уже сотнi рокiв!

Батько повернувся до скринi, вiдчинив вiко i вийняв звiдти «макогона» – ту саму дерев’яну колбу, котру показував Юрiю ще у дитинствi.

Батько вийняв корок, розмотав шовк, обережно взяв грамоту в руки.

– От де нашi права шляхетськi. Через цю грамоту, через цю колбу i дражнять нас «макогонами». Ця грамота королiвська дае нам привiлеi i обов’язки. Одного разу пани польськi хотiли обдурити нас i примусити робити на них панщину. То ми разом зi шляхтою гординською половили тих комiсарiв у лiсi Кочубiнцi i били iх по плечах i куди попало отими макогонами.

Так ми iм нагадали про свое право, i вони надовго запам’ятали нашу науку.

Тут батько трохи заспокоiвся, видихнув i продовжив уже спокiйнiше:

– Так що тепер хтось один iз села мае йти до вiйська, а ще кожен шляхтич мае зарiзати курку для короля. Так ми й рiжемо курей кожен рiк на зимового Миколая, тiльки нiхто iз королiвськоi родини за тими курми не приходить.

При цих словах батько лукаво посмiхнувся i пiдкрутив вуса.

Юрiй обережно розгорнув грамоту.

На нiй було двi печатки: одна королiвська, друга – герб роду iхнього прадавнього Драго-Сасiв: стрiла на щитi, повернена вiстрям догори. А пiд стрiлою старий мiсяць, спиною обернений донизу, а кiнцями догори. На кожному iз цих загострених краiв стримiло по однiй зорi.

– Завжди пам’ятай, сину, хто ти i з якого роду. Шляхтич понад свое життя мае берегти вiру православну, благочестиву, захищати слабих та немiчних, боронити державу, народ, землю рiдну вiд усякого ворога, – говорив далi батько, i тi слова западали парубковi глибоко в душу.

 – Сьогоднi ввечерi збираються усi кульчицькi шляхтичi: i Дашиничi, i Шелестовичi, i Жигайли, i Костики, i Поливки, i Смужi, i Цмайли й Попелi та всi iншi. Пiдемо з колядою до Городища, до Бiлини, Сiльця, Гординi, Озимини – зi всiх сiл зберемо шляхту й потягнемо до Самбора, так щоби прибути вчасно на святкову лiтургiю. Церква Самбiрська освячена на Рiздво Пресвятоi Богородицi, а завтра Собор Матiнки Божоi.