Лицар з Кульчиць

Готуйте, пане Юрiю, i менi чимшвидше фiлiжаночку, бо не витримаю – помру, – почав благати гер капiтан.

Гостi сiли просто тут, на кухнi, за стiл. Вони iз пересторогою спочатку вдихали аромат, вдивлялися, спробували пригубити, однак напiй був дуже гарячий.

– Не бiйтеся, моi друзi, – закликав Франк. – Смiливiше. Скуштуйте – i ви зараз же вiдчуете, як по тiлу вашому розiллеться приемний потiк, так нiби скуштували божественного нектару.

Гостi зробили по кiлька ковткiв, увесь цей час Амбросiй дивився на них, чекаючи iхнього «вердикту».

Пан Юрiй тим часом обернувся до кухоньки, готуючи новi порцii.

– Дас iст гуд! – почав махати головою один з гостей, вони з капiтаном посмiхнулися один одному. Тодi увагу перевели на другого.

– А менi не дуже. Аромат – хороший, а от смак – нi до чого, гiркий дуже, – мовив другий гiсть.

– Смак можна пом’якшити, додавши цукру й молока. Моя дружина завжди так снiдае, зробивши собi горня кави з цукром та молоком та взявши печиво чи рогалики, – сказав вiд плити Юрiй.

 – Попивши зранку кави, будеш бадьорим цiлий день. А ще таким гарячим напоем можна зiгрiтися холодними осiннiми чи зимовими вечорами.

Гiсть iще раз надпив, скривився:

– Як на мене, то е два види напоiв: однi – щоби втамувати спрагу, iншi – щоби полiпшити собi настрiй. Як на мене – то краще пиво чи вино.

Амбросiй тут же заперечив:

– А ти, друже, не порiвнюй. Це рiзнi речi.

Вiн iще довго переконував свого товариша, вони говорили й пили каву. Нарештi, гiсть, якому напiй спочатку не сподобався, мовив:

– Справдi, вiдчуваю, що кава мене збадьорила.

А ще присмак у ротi залишаеться дуже добрий. Я радитиму своiм друзям, аби приходили до пана Юрiя на каву.

Кульчицький i Франк посмiхнулися один одному, пiдняли своi фiлiжанки й стукнулися легенько ними.

– Приготування кави ми бачили, а от iз чого тi пахучi зерна зробленi?

– А це вже нехай буде моею таемницею, моiм рецептом, – посмiхнувся Кульчицький.

– Ви б, панове, закинули в ратушi слiвце за нашого пана Юрiя.

Вiн пооббивав уже всi пороги, та нiяк не може добитися до бургомiстра, аби дав йому лiцензiю на вiдкриття першоi кав’ярнi тут у нас, у Леопольдштадтi. Оце було би славно! Кожен бажаючий мiг би собi зайти та випити кави! – вигукнув Франк.

Гостi задумалися.

– Ми б могли, та тiльки е одна рiч, через яку зараз не дуже зручно пiдходити iз цим до бургомiстра чи цiсаря. Рiч у тiм, що султан турецький Мухамед IV збирае вiйсько, аби напасти на Вiдень.