Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік

Про надiйнiсть говорити не варто: надiйнiсть жiнок – не привiд для оптимiзму.

ВОНА: – Як песимiстично звучить. Краса та надiйнiсть – таке поеднання тiльки в жiнки можна зустрiти. У технiцi – нiколи.

ВІН: – Дi, ти будеш перша, хто, можливо, зможе це довести.

ВОНА: – У планi технiки – легко! А щодо iншого… я взагалi намагаюся нiколи нiкому нiчого не доводити.

ВІН: – Нiколи i нiкому? Не може бути. Ти ж маркетолог…

ВОНА: – Так-так, особливо, якщо питання стосуеться краси i надiйностi. Може, поговоримо про твiй видатний розум? Це може бути цiкавiшим, нiж моя надiйнiсть.

ВІН: – With pleasure.

ВОНА: – Як ти думаеш, чи можуть спiвiснувати в чоловiковi розум i надiйнiсть? Чи дорiвнюе надiйнiсть вiрностi? Надiйнiсть в чоловiковi i надiйнiсть в жiнцi – чи це одне й те саме? Розумнi чоловiки – як i всi iншi – люблять очима? Чи все ж таки мiзками?

Чи не надто багато питань я ставлю?

ВІН: – Надто… Але питання цiкавi… У вiдповiдях буде багато суб'ективностi, але… спробуемо…

Розум i надiйнiсть спiвiснувати можуть.

І навiть повиннi. Вони не поеднуються, якщо ми плутаемо розум i хитрiсть.

Ще краще, коли е мудрiсть, яку ти позначила як якiсть чоловiка, якого ти хочеш зустрiти тут.

Надiйнiсть i вiрнiсть – це здатнiсть утримувати обраний напрям, не збиваючись зi шляху. Так що це близькi поняття.

Надiйнiсть чоловiка i надiйнiсть жiнки – це прояви загальнолюдськоi надiйностi.

Чоловiки люблять очима, але розумнi, при цьому, ще й продумують наслiдки.

Тебе влаштовуе iнтерв'ю?

ВОНА: – Інтерв'ю – супер! Сперечатися ПОКИ не буду, якщо питання сьогоднi ставлю я.

Вiдповiдi, як на мене, надто вже позбавленi суб’ективностi. Тому не можу не попросити навести приклади з життя або щось iз класикiв для iлюстрацii всього вищесказаного.

ВІН: – Надто позбавленi суб’ективностi – значить правдивi?

ВОНА: – Надто позбавленi суб’ективностi – значить надто абстрактнi… У вiдповiдях – мало ТЕБЕ.

ВІН: – Ми поки що «осягали iстину», а вона позбавлена персональностi… До того ж… Ти не забула, що я – фiлософ?

ВОНА: – Як можна про це забути? Я це вiдчуваю в кожному рядку! І навiть мiж рядкiв!

ВІН: – Менi подобаеться, коли ти випускаеш назовнi свою емоцiйнiсть.

ВОНА: – Я ii випускаю дозовано. Ти можеш оцiнити керовану емоцiйнiсть? Чи це занадто далеко вiд фiлософii?

ВІН: – Звичайно. Якщо тiльки вона керована логiкою, а не iншою, бiльш сильною, емоцiею. Наприклад, ми схильнi впадати в iлюзiю контролю, коли боiмося почуттiв.