Фрея із Семи Островів

Таке розташування робило ii найкращим мiсцем для тихих дiвочих роздумiв, а також для бесiд, нiби й безглуздих, але, протiкаючи мiж хлопцем i дiвчиною, сповнених глибоким, невимовним змiстом.

Ця пiвнiчна веранда була оповита лiанами. Кiмната Фреi виходила на неi, i дiвчина влаштувала тут свiй будуар за допомогою кiлькох очеретяних стiльцiв i такого самого дивана. На цьому диванi вона i Джаспер сидiли поруч так близько, як тiльки можливо в цьому недосконалому свiтi, де одне тiло не може перебувати одночасно у двох мiсцях, а два тiла не можуть бути в одному мiсцi в один i той же час.

Так просидiли вони цiлий день, i я не кажу, що iхня розмова була позбавлена сенсу. До ii любовi домiшувалося легке, цiлком зрозумiле занепокоення, – як би вiн у своему пiднесеному настроi не розбив свое серце об якусь невдачу, – i Фрея, звичайно, говорила з ним дуже розважливо й тверезо. Вiн, нервовий i рiзкий, коли був десь далеко вiд неi, тепер здавався зовсiм пiдлеглим iй завдяки великому чуду бути коханим. Коли вiн народився, батько його був старий; рано втративши матiр, його, зовсiм молодого, вiдрядили в море, щоб не стояв на завадi батьку, i у своему життi мало бачив нiжностi.

На цiй вiдокремленiй, заплетенiй лiанами верандi в цей вечiрнiй час вiн нахилився i, оповитий руками Фреi, цiлував iх – то одну, то iншу, а вона посмiхалася й дивилася вниз, на його опущену голову, спiвчутливо i схвально.

У цей самий момент Хiмскiрк наблизився до дому з пiвночi.

З цього боку на сторожi стояла Антонiя, але вона вартувала не дуже-то добре. Сонце сiдало, – вона знала, що ii молода господиня й капiтан «Бонiто» незабаром повиннi розлучитися. З квiткою у волоссi вона бродила туди-сюди по сутiнковому гаю й наспiвувала напiвголосно, як раптом на вiдстанi фута вiд неi з-за дерев виринув лейтенант. Як перелякана лань, вона вiдскочила в бiк, але Хiмскiрк, зрозумiвши, що вона тут робить, кинувся до неi i, схопивши ii за лiкоть, своею товстою рукою затулив iй рота.

– Якщо ти хочеш здiйняти галас, я тобi шию скручу!

Це образливий вислiв сильно злякав дiвчину. Хiмскiрк ясно бачив на верандi золотисту голову Фреi i поруч, дуже близько вiд неi, iншу голову. Вiн потягнув за собою обхiдним шляхом дiвчину, що навiть не намагалася чинити опiр, i злобно штовхнув ii до бамбукових хатин, де жили слуги.