Фрея із Семи Островів

Ух!

І причина цього, якщо хочете, була одна: коли вiн повертався вночi на борт i опускав голову на подушку, то вiдчував, що вiн так близько вiд своеi Фреi, яка спала в бунгало, як тiльки можливо за цих обставин. Чи чули ви про щось подiбне? І, зауважте, цей бриг мав стати будинком – iхнiм будинком – плавучим раем, який Джаспер поступово споряджав, як яхту, щоб блаженно проплавати на ньому все свое життя разом iз Фреею. Дурень! Проте хлопець завжди ризикував.

Пам’ятаю, якось я спостерiгав iз веранди разом iз Фреею, як бриг наближався з пiвночi до мису.

Мабуть, Джаспер побачив дiвчину у свою довгу пiдзорну трубу. І що ж вiн зробив? Замiсть того щоб плисти милю-iншу вздовж берега, а потiм за всiма морськими правилами кинути якiр, вiн знайшов просвiт мiж двома огидними старими зубчастими рифами й раптово повернув кермо, стрiлою пустивши туди бриг. Усi вiтрила його тремтiли й трiщали так, що цей трiск ми могли чути на верандi. Мушу вам сказати, що я свиснув крiзь зуби, а Фрея вилаялася. Так! Вона стиснула своi мiцнi кулаки, тупнула нiжкою в красивому коричневому черевику й сказала:

– Чорт забирай!

Потiм, глянувши на мене, злегка почервонiла, правда, не дуже сильно, сказала:

– Я забула, що ви тут, – i засмiялася.

Так i було, так i було. Коли з’являвся Джаспер, вона забувала буквально про все. Стривожений цiеi божевiльною витiвкою, я не втримався, щоб не звернутися за спiвчуттям до ii здорового глузду.

– Ну чи не дурень вiн! – з почуттям сказав я.

– Повний iдiот, – гаряче погодилася вона, прямо дивлячись на мене своiми широко розкритими серйозними очима, а на щоках ii грали усмiхненi ямочки.

– І все це, – наголосив я, – тiльки для того, щоб зустрiтися з вами на якiсь двадцять хвилин ранiше.

Ми чули, як опустився якiр, а потiм вона вдала себе дуже рiшучою й загрозливою.

– Зачекайте хвилинку. Я навчу його.

Давши менi iнструкцii, вона пiшла у свою кiмнату й зачинила дверi, залишивши мене одного на верандi. Задовго до того, як на бригу були прибранi вiтрила, з’явився Джаспер, стрибаючи через три сходинки.

Вiн забув привiтатися й нетерпляче поглядав туди й сюди.

– Де Фрея? Хiба ii щойно тут не було?

Коли я пояснив йому, що вiн буде позбавлений радостi бачити мiс Фрею протягом цiлоi години з однiею тiльки метою «провчити його», Джаспер заявив, що, безсумнiвно, це я ii налаштував проти нього, i вiн боiться, як би йому не довелося пристрелити мене якогось прекрасного дня. Вона i я дуже подружилися.