Відрубність Галичини

«Вiд жовтня, – читаемо там, – вiн не сидить у радi державнiй, а займаеться ворохобнею i задля зради держави пiд час нападу вiддiлу Бемових повстанцiв на Буковину заслужив собi на шибеницю, та спасся вiд неi лише таким чином, що втiк». В тiм самiм числi мотивуеться сей закид ось яким оповiданням: «Дня 5 сiчня рознеслася чутка, що Бем iз Семигороду впав на Буковину; через се настав великий переполох, але два днi пiзнiше надiйшли спокiйнi вiстi. Та небавом почуття безпечностi знов розвiяла тривожна звiстка, що посол до ради державноi Кобилиця (руський селянин) iз Сiгета, куди втiк був перед кiлькома тижнями задля попереднього збунтування гiр, нараз, безпосередньо перед нападом Бема, появився в горах мiж своiми земляками, руськими гуцулами, скликав iх цiлком смiло й спонукав до того, щоб мали напоготовi грошi, живнiсть, овес i сiно для вiддiлу повстанцiв, який там мав з’явитися, аби заздалегiдь вiдмовили участi в ополченнi, що мало пiзнiше приготовитися, як i взагалi всякоi помочi при робленнi засiкiв, заряджених у горах на угорсько-семигородськiй границi, i щоб у всiм були готовi пiдпомогти i по-приятельськи прийняти у себе повстанцiв.

Енергiчнi зарядження циркулу, безпроволочне обсадження руських гiр значними вiддiлами пiхоти й кiнницi, нарештi, поставлення кiлькох шибениць здушили лихого духу в зародi та привели пiд’юджених гуцулiв знов до розсудку. На жаль, удалося головному провинниковi Кобилицi знов уйти перед рукою справедливостi: вiн утiк знов у сусiднiй Сiгет до повстанцiв, до котрих, здаеться, вступив у службу».

Неправду сеi звiстки стверджуе найлiпше цитований вище лист Сиржистого, який власне 6 сiчня, отже, в сам день вiдвороту Бема з Дорни, вернув до Чернiвець iз Путилова, очевидно, полишивши там усе в спокою. Отже, нiяких гуцульських зiбрань мiж 15 груднем i 5 сiчнем у «збунтованих» селах не було й не могло бути; Кобилиця не мiг приготувати там терену для угорських повстанцiв, а особливо, не мiг заохочувати гуцулiв до опору проти заряджень властi щодо ополчення й засiкiв, бо тi зарядження були виданi аж по нападi Бема, найшвидше коло 10 сiчня, коли розпорядженням львiвського генерала Гаммерштайна на всю Галичину й Буковину розтягнено стан облоги.

Та здаеться, що се сталося ще пiзнiше, бо фельдмаршал-поручник Малковський, що мав «хоронити Буковину вiд ворожого нападу», прибув до Чернiвець аж у половинi сiчня, а до Кимполунга аж 23 сiчня.