Відрубність Галичини

Романчук i «Дiло», але певнi i тривалi пiдвалини до нашого народного розвитку (кафедри руськоi iсторii, гiмназii руськi i руськi школи взiрцевi, «Днiстер», субвенцii для наших народних iнституцiй: театру, «Просвiти», Наукового товариства iм. Шевченка i т. iн.). Нехай руська суспiльнiсть навчиться не тiльки цiнити сi придбання i ними дорожити, але нехай i в повнiй мiрi ними користуеться i тим покаже, що домагання руських послiв були виправданi».

Своi уваги зачнемо з кiнця. Чи автор сеi статтi думае, що хтось повiрить йому, коли до здобуткiв «новоi ери» зачислюе соймовi субвенцii для руського театру, для «Просвiти», оснування руських гiмназiй – речi доконанi геть-геть перед «новою ерою»? І чому автор, говорячи, напр.

, про субвенцii, не додае, що вони – малесенька частина того гроша, який складае руська люднiсть в податках крайових i попросту смiшно дрiбнi в порiвняннi до тих субвенцiй, якi дае сойм на аналогiчнi або й не аналогiчнi iнституцii польськi? Адже Кракiвська Академiя наук бере вiд сойму 20 000 рiчно, а руська «Академiя» – 2000; адже руському театровi дають ледве 7500, а на саму оперетку польську у Львовi давали 8000, а на польськi театри загалом, на польських спiвакiв i спiвачок, iде рiк-рiчно звиш 30 000 крайових грошей. Адже «Просвiта» дiстае 1000, а на iнтернат Змартвихвстанцiв ухвалено вiдразу 10 000, на мiсii езуiтськi 10 000, на Macierz 10 000, на «Kolka rolnicze» 10 000 i т. д. Певна рiч, «добро псу муха, нiж кием поза вуха» – добро русинам i такi мiзернi субвенцii, якi iм дають, i треба й iх використати, та треба справдi песячоi вiрностi i податливостi, щоби в тих жебрацьких субвенцiях бачити «певнi i тривкi пiдвалини до нашого народного розвитку». А якi певнi та тривкi тi пiдвалини, се бачимо хоч би з того, що субвенцiя для «Просвiти» пару разiв висiла на волоску, коли якому-небудь Поляновському, Торосевичевi або Гелеевському не подобалося що-небудь у ii виданнях, що обiцяноi на 1896 р. мiнiстерiальноi субвенцii для тов. iм. Шевченка не вставлено в бюджет для того, бо у Львовi член ради шкiльноi крайовоi «забув» зладити реферат про видання сього товариства i що вкiнцi вiце-президент тоi ж ради шкiльноi крайовоi Бобжинський прямо загрозив товариству, що вiдбере йому друк шкiльних книжок i постараеться о вiдiбрання субвенцii (а вiн може це зробити!), коли товариство сяк чи так буде надалi пiдпирати полiтичнi видавництва, головно ж «Дiло».

Варто додати тут i се, що зачислювати «Днiстер» до здобуткiв «новоi ери» можна тiльки подекуди.