Надходить та година

– Чому пункт 19А такий важливий?

Коли Фрiдман напрочуд детально пояснив значення пункту про вихiд iз справи, Аарон вiдклав слухавку i пiдiйшов до шафи з трунками. Вiн налив собi вiскi – вперше у своему життi до полудня. Дванадцятоi години, часу його зустрiчi з Гаррi. Видавець глянув на годинник: 11.38. Вiдтак вiдклав напiй i вибiг iз помешкання.

Вiн проклинав повiльний лiфт, коли спускався на перший поверх, вiдсував решiтку i вибiгав на вулицю. Чоловiк гукнув таксi, на П’ятiй авеню iз цим нiколи не виникало проблем, але, опинившись на Третiй авеню, Аарон потрапив у неминучий корок.

Свiтло, здавалося, ставало червоним саме тодi, коли таксi опинялося першим у черзi. Коли вони зупинилися на наступному свiтлофорi, Аарон подав водiевi п’ятидоларову банкноту й вибрався назовнi. Вiн пробiг останнi два квартали, ухиляючись вiд автiвок й не звертаючи уваги на клаксони.

Двое швейцарiв усе ще стояли бiля будiвлi, нiби очiкували його повернення. Аарон на ходу глянув на годинник: за чотири хвилини дванадцята.

Вiн молився, щоб Гаррi запiзнився. Та Гаррi нiколи не запiзнювався. Видавець побачив його, коли той крокував у його напрямку, приблизно за сотню ярдiв попереду, i дiстався до дверей будiвлi буквально за хвилину до Аарона. Швейцари вiдсторонилися, дозволяючи йому зайти. Письменника явно чекали.

– Гаррi! Гаррi! – загукав Аарон за кiлька крокiв вiд вхiдних дверей, але Гаррi вже зайшов досередини. – Гаррi! – знову заволав Аарон, добiгши до входу, але обидва швейцари ступили вперед i перекрили йому шлях, як тiльки Гаррi зайшов у лiфт.

* * *

Коли дверi лiфта вiдчинилися, Гаррi з подивом виявив, що його не чекае Крiстi. «Смiшно, як людина до чогось звикае, – подумав вiн, – i сприймае це як належне». Вiн пiдiйшов до стiйки реестрацii та повiдомив незнайомiй молодiй жiнцi свое iм’я.

– У мене зустрiч iз Аароном Гiнзбургом.

Вона перевiрила свiй список.

– Так, ваша зустрiч iз директором о дванадцятiй, пане Клiфтон. Ви знайдете його у старому кабiнетi пана Гiнзбурга.

– Його старому кабiнетi? – повторив Гаррi, не спроможний приховати свое здивування.

– Атож, кiмната в дальньому кiнцi коридору.

– Я знаю, де це, – вiдповiв Гаррi, перш нiж рушити до кабiнету Аарона.

Вiн постукав у дверi й зачекав.

– Заходьте, – запросив голос, якого вiн не впiзнав.

Гаррi вiдчинив дверi й одразу ж припустив, що помилився кiмнатою. Стiни були позбавленi чудових дубових панелей, а свiтлини видатних авторiв замiнив набiр яскравих репродукцiй.