Надходить та година

– Тодi будемо сподiватися, що ваша пам’ять краща за мою, – сказав вiн, не намагаючись приховати свiй сарказм.

Вiн узяв книгу й переглянув кiлька сторiнок, перш нiж зупинитися навмання.

– Я почну читати перший рядок сторiнки сто двадцять сiм, – продовжив вiн, – а потiм побачимо, чи зможете ви продовжити.

Гаррi намагався максимально сконцентруватися.

– «Однiею з багатьох тем, якi нiхто не наважувався зачiпати зi Сталiним…»

Гаррi спробував зiбратися з думками, i з плином секунд аудиторiя зашепотiла мiж собою, а посмiшка Джейкобса стала ширшою.

Вiн якраз збирався озватися знову, коли Гаррi продовжив:

– «Однiею з багатьох тем, якi нiхто не наважувався зачiпати зi Сталiним, була роль, яку вiн зiграв пiд час облоги Москви, коли результат Другоi свiтовоi вiйни все ще висiв на волосинi. Чи, як i бiльшiсть мiнiстрiв i урядових чиновникiв, вiн планував поспiшну евакуацiю до Куйбишева на Волзi, чи, як вiн стверджував, вiдмовився покидати столицю та залишився в Кремлi, щоб особисто керувати обороною мiста? Його версiя стала легендою, частиною офiцiйноi радянськоi iсторii, хоча кiлька людей i бачили його на платформi за кiлька хвилин до того, як потяг вирушив до Куйбишева, i немае надiйних пiдтверджень того, щоб хтось знову бачив його в Москвi, поки росiйська армiя не вiдiгнала ворога вiд ворiт мiста.

Мало хто з тих, хто сумнiвався у версii Сталiна, залишився живим, аби розповiсти правду».

Гаррi зазирнув у камеру i продовжував без вагань цитувати наступнi двадцять два рядки.

Вiн знав, що коли дiйде до кiнця сторiнки, аудиторiя в студii вибухне оплесками.

Джейкобсу знадобилося трохи бiльше часу, щоб вiдновити самовладання, але врештi-решт вiн сказав iз приемною посмiшкою:

– Я навiть сам мiг би прочитати цю книгу.

– Це був би значний поступ, – сказав Гаррi й одразу пошкодував про своi слова, хоча частина аудиторii засмiялася й зааплодувала iще гучнiше.

Джейкобс обернувся обличчям до камери.

– Зараз зробимо невелику перерву й повернемося пiсля реклами.

Коли спалахнуло зелене свiтло, Джейкобс вирвав у гостя мiкрофон, зiстрибнув iз канапи i пiдiйшов до менеджера:

– Заберiть його звiдси!

– Але ж у нього е ще три хвилини, – заперечив менеджер, звiряючись iз нотатками.

– Менi наплювати. Кличте наступного гостя.

– Ви справдi хочете брати iнтерв’ю у Троя Донаг’ю аж шiсть хвилин?

– Будь-хто, окрiм цього хлопця, – заявив Джейкобс, енергiйно жестикулюючи у напрямку Гаррi, перш нiж поманити Енн. – Знiми його зi зйомок негайно.