Надходить та година

Але, незважаючи на те, що йому було вже близько сiмдесяти, сиве волосся графа все ще залишалося густим, а його тонко пiдстриженi вусики нагадували про минуле поколiння. Халат графа був синьо-зеленоi барви – колiр його шотландського клану. Вiн вважав доброчеснiстю те, що рiдко вибирався за межi краiни. Освiту здобув у школi Лоретто в Единбурзi, поглиблював навички у Сент-Ендрю. Це гольф-клуб, а не унiверситет. На загальних виборах пiдтримував консервативну партiю – не через переконання, а тому, що вважав торi меншим злом.

Однак оскiльки його депутатом парламенту був сер Алек Даглас-Хоум, то граф не залишився без впливу. Палату лордiв вiн вiдвiдував украй рiдко, i то лише тодi, коли треба було проголосувати за законодавчий акт, який безпосередньо впливав на його життя.

Закуривши люльку i зробивши кiлька глибоких затяжок, господар кабiнету неохоче звернув увагу на едину доньку, яку вважав однiею зi своiх небагатьох невдач у життi. Граф звинувачував свою покiйну дружину в тому, що та потурала дитинi в роки ii дозрiвання.

Графиня вiддавала перевагу прянику, а не батогу, i до вiсiмнадцяти рокiв единим, що цiкавило Вiрджинiю, була кiлькiсть каратiв у «Картье», а не морква мiсцевих зеленярiв.

– Дозволь менi розпочати iз запитання до тебе, Вiрджинiе, – видихнув дим граф. – Чи ти вже нарештi сплатила всi рахунки юристiв, якi назбиралися внаслiдок твого необдуманого звинувачення в наклепi?

– Так, тату. Але для цього менi довелося продати всi своi акцii компанii Беррiнгтонiв.

– Що ж, справедливiсть все ж iснуе, – прокоментував граф, перш нiж знову затягнутися своею старовинною люлькою. – Ти не мала права доводити справу до суду пiсля того, як сер Едвард повiдомив тобi, що твоi шанси виграти у найкращому випадку п’ятдесят на п’ятдесят.

– Але я виграла б, якби Фiшер не написав того злощасного листа.

– Ще один приклад вiдсутностi в тебе здорового глузду, – зауважив граф. – Фiшер завжди був безвiдповiдальним, i тобi не варто було з ним спiлкуватися.

– Але вiн був армiйським майором.

– Чин, який дають лише тим, кого виганяють на пенсiю.

– І депутатом парламенту.

– Якого оцiнюють не вище за продавцiв уживаних автомобiлiв i викрадачiв худоби.

Вiрджинiя вибрала тактику мовчання у битвi, в якiй, вона це знала, не могла перемогти.

– Будь ласка, запевни мене, Вiрджинiе, що ти вже не ведеш справ iз покидьками.