Цент на двох

Вiн нiколи бiльше не посмiхнеться, не буде сидiти в тривалому задумi, коли весняними вечорами дiти кричать пiд його вiкнами, поступово перетворюючись на друзiв його дитинства, що кличуть вийти й погратися допоки зовсiм не стемнiе. Вiн був занадто старий навiть для спогадiв.

Того вечора вiн сидiв за вечерею зi своею дружиною та сином, якi використовували його для своiх незрозумiлих цiлей.

Олiвiя сказала:

– Не сиди, як скелет. Скажи що не будь.

– Нехай вже мовчить, – пробурчав Артур. – Бо ти заохотиш його розповiсти нам iсторiю, яку ми вже чули ранiше разiв сто.

О дев’ятiй годинi Мерлiн дуже тихо пiднявся нагору сходами. Опинившись у своiй кiмнатi й щiльно закривши дверi, вiн постояв бiля них якусь мить. Його тонкi кiнцiвки тремтiли. Тепер вiн знав, що завжди був дурнем.

«О, руда вiдьмо!».

Але було вже запiзно. Вiн розлютив Провидiння, протистоячи занадто великим спокусам. Попереду не було нiчого, окрiм вiчного життя на небесах, де вiн зустрiне лише тих, хто, як i вiн, даремно розтратив життя земне.

Дебютантка

(п’еса в одну дiю)

Сцена I

Велика i вишукана спальня в будинку Коннеджiв – кiмната дiвчини; рожевi стiни та штори, рожеве покривало на лiжку кремового кольору. Рожевий i кремовий – мотиви кiмнати, але единий предмет меблiв який повнiстю видно – розкiшний туалетний столик зi скляним верхом i тристороннiм дзеркалом. На стiнах присутнi: дорога гравюра «Стиглi вишнi», зображення кiлькох собак породи лендсiр та «Молодий король Чорних островiв» Максфiлда Паррiша.

Великий безлад складаеться з таких предметiв: (1) сiм-вiсiм порожнiх картонних коробок з паперовими язичками, що, задихаючись, звисають з iхнiх ротiв; (2) асортимент вуличних суконь, змiшаних з iхнiми вечiрнiми сестрами, – всi на столi, всi вочевидь новi; (3) рулон тюлю, який втратив гiднiсть i закрутився навколо усього, що знаходиться в полi зору; i (4) на двох невеликих стiльцях – колекцiя спiдньоi бiлизни, яка не пiддаеться опису. Хтось iз задоволенням побачив би суму, у яку обiйшлася вся ця вишуканiсть, а iнший був би одержимий бажанням побачити принцесу, для якоi… Ось! Хтось з’являеться! На жаль це лишень служниця, яка щось шукае.

Вона пiдiймае речi зi стiльця – там немае; ще одна купа речей, туалетний столик, ящики шифоньеру. Вона виводить на свiт кiлька красивих нiчних сорочок i дивовижну пiжаму, але це ii не задовольняе – i вона виходить.

Чути незрозумiле бурмотiння iз сусiдньоi кiмнати.

Вже теплiше.