На нашем сайте вы можете читать онлайн «Стук у браму». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Стук у браму

Автор
Дата выхода
29 сентября 2020
Краткое содержание книги Стук у браму, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Стук у браму. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Франц Кафка) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Франц Кафка (1883–1924) – знаменитий австрійський письменник, один з творців модерної прози ХХ століття, більшість творів якого були опубліковані вже після смерті автора. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мілени. Лист батькові».
Оповідання («Опис однієї боротьби», «Нора», «Дослідження одного пса» та ін.), що зібрані в цьому виданні, як і інші твори Кафки, просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом і здатні пробуджувати в читачеві почуття тривоги.
Герої оповідань – це люди, яких байдуже суспільство відторгає, бо вони – інакші, а значить «хворі», тому їм немає місця серед звичайних людей. Вони мають піти…
На жаль, саме це в реальному житті відчував і сам Кафка.
Стук у браму читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Стук у браму без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Коли вiд вiтру спирае подих, вони зупиняються, перекидаються кiлькома словами i кланяються на знак вiтання, а коли вiтер здiймаеться знову, вони не можуть чинити опiр йому i всi одночасно пiднiмають ноги. Хоч iм i доводиться притримувати своi капелюхи, очi iхнi дивляться весело, немов погода стоiть лагiдна. Тiльки менi страшно». Протестуючи проти такого порозумiння зi мною, я сказав:
– Історiю, яку ви ранiше розповiли менi про свою матiр i жiнку в саду, менi геть не видаеться цiкавою. Я не тiльки чув i спостерiгав безлiч подiбних iсторiй, у деяких я навiть брав участь.
Коли я сказав це, вiн здався дуже щасливим. Вiн сказав, що я гарно вбраний i йому дуже подобаеться моя краватка. І яка у мене нiжна шкiра! І що зiзнання стають особливо зрозумiлi, коли iх спростовують.
в) Історiя богомiльника
Потiм вiн сiв поруч зi мною, бо я злякався, я поступився йому мiсцем, схиливши голову вбiк.
– Якi днi я проводжу! Вчора ввечерi я був у гостях. Я тiльки вклонився при газовому свiтлi панночцi зi словами:
«Їй-бо, я радий, що кладеться вже на зиму», – тiльки я вклонився з цими словами, як раптом, на превеликий жаль собi, зауважив, що вибив праве стегно. Та й скiпиця[4 - Колiнна чашка.] теж трохи розширилася.
Тому я сiв i сказав – адже я завжди намагаюся зберегти зв’язок мiж своiми фразами: «Бо взимку живеться багато простiше, легше триматися як слiд, не треба так напружуватися через своi слова. Правда ж, мила панянко? Сподiваюся, я маю рацiю у цьому питаннi». При цьому права моя нога завдавала менi багато неприемностей. Бо спершу здавалося, що вона зовсiм розпалася на частини, i лише поступово, шляхом стискань i цiлеспрямованих зсувiв, я бiльш-менш довiв ii до ладу.
Тут я почув, як дiвчина, яка зi спiвчуття теж сiла, тихо каже:
– Нi, ви менi зовсiм не iмпонуете, бо…
– Стривайте, – сказав я задоволено i з надiею, – ви не повиннi, мила панянко, витрачати i п’яти хвилин на те, щоб говорити зi мною.
Я простягнув руку, взяв пишне гроно винограду, що звисало з чашi, пiднесеноi бронзовим янголятком, потримав його в повiтрi, потiм поклав на тарiлочку з синьою облямiвкою i не без витонченостi подав дiвчинi.










