Шляхи долі

Вiн аж проситься, щоб кiнь його обiйшов i загнав назад до стада. А щоб менi трясця! Ви тiльки подивiться, як вiн тим хвостом махае. Точно, як у життi, щоб менi провалитися, якщо не так.

Джад Шелбi, хоч i визнавав майстернiсть, з якою зображено було бика, сам бiльше захоплювався пейзажем, i так вся картина отримала заслужену похвалу.

– Отой шмат пасовища, – заявив вiн, – точна копiя долини Мертвого Коня. Та сама трава, тi самi обриси землi, та сама рiчка Вiпервiл втiкае за лiсопильню. Канюки, як над рябим конем Сема Кiлдрейка, який перепив у спекотний день i здох.

Коня не видно через в’язи над рiчкою, але вiн там. Якби хтось, хто прямуе в долину Мертвого Коня, наштовхнувся на цю картину, то вiдразу ж би злiз iз коня i розбив табiр.

Скiннi Роджерс, комiк, придумав цiлу сценку, яка не переставала справляти враження. Вiн пiдходив впритул до картини й у вiдповiдний момент раптово видавав пронизливий крик, високо пiдстрибував i вiдскакував убiк, приземляючись зi стуком пiдборiв i скреготом шпор об камiнну пiдлогу.

– Святi небеса! – повторював тодi вiн, – а я думав, що ця гримуча змiя – справжня! Щоб менi впасти й не жити, якщо брешу. А, здаеться, чув, як вона гримить. Ви подивiться на гада пiд кактусом. Точно, от-от вкусить.

Із цими пройдисвiтами, якi складали вибране товариство Лоннi, iз пишномовним Кiннi, який невтомно озвучував достоiнства картини, i беззаперечним престижем першопрохiдця Брiско, який покривав картину шаром блиску, здавалося, округ Сан-Саба не мiг не додати до своiх лаврiв, де вже була слава перемог у закиданнi ласо та картах, репутацiю мистецького центру.

Так, бiльше через зовнiшнi фактори, нiж через пензель художника, довкола картини сформувалася певна атмосфера, яка викликала в поглядах людей ще бiльший захват. В iменi Брiско жила магiя, яка перевершувала невправну технiку та необробленi кольори. Старий вбивця iндiанцiв i вовкiв похмуро всмiхнувся на своiх мисливських угiддях, якби взнав, що його дух через два поколiння став покровителем мистецтва.

Настав день, коли Сенат мав ухвалити законопроект сенатора Муленаса про придбання картини за двi тисячi доларiв. Галерею будiвлi сенату ранiше за iнших зайняли Лоннi з ватагою Сан-Саби. Вони сидiли в першому ряду, iз розпатланим волоссям, i тiльки скрипiли шпорами пiд враженням вiд величi зали.

Представлений законопроект перейшов до другого читання, а тодi сенатор Муленс пустився розповiдати про нього холодно, нудно й у деталях.