Цензор снів

Коли стемнiло, звiявся сильний вiтер i погнав хвилi до берега, небо затягнуло хмарами, i зiбралося на дощ. Ми рушили в напрямку казина, коли злива наздогнала, i ми ледве встигли сховатися пiд грибком на пляжi. І тодi Ірма сказала:

– Пам’ятаете, я казала, що буду на щось претендувати?

– Пам’ятаю.

– От я й претендую. Поцiлуй мене.

Я пригорнув ii i цiлував так спрагло, як не цiлував ще нiкого, i в цей саме час торорохнув грiм. Мимоволi ми вiдiрвалися одне вiд одного.

– Ну, от, я ж казала, що коли вперше поцiлуюся, грiм загримить.

Вона засмiялася, а по ii волоссю стiкали крапельки дощу.

– Бракуе ще поваленого дерева, – сказав я.

Але й воно не забарилося, старий горiх на пагорбi, який розмила злива, заскрипiв, посунувся вниз i врештi звалився з трiском на землю. Злива не вщухала, i нам не залишалося нiчого iншого, як продовжувати цiлуватися. І то був наш останнiй вечiр. Наскiльки вiн для мене виявився дорогим, я вiдчув наступного ранку, коли неймовiрна туга пойняла мене, i разом з нею – нестримне бажання мчати навздогiн за Ірмою, а як не за нею до Швайцарii, то все ж таки до Львова, аби бодай там ii знову побачити.

Але коли вона туди повернеться? Через мiсяць? Я став рахувати днi й постановив собi будь-що-будь вертатися додому. Невже не знайду там роботи? Хоча ким я буду там для неi? У Канадi був летуном, у Сопотi охоронцем казина, а у Львовi? Пiду у фордансери? Тут на чужинi вона могла собi здибатися зi мною, але вдома дiють iншi приписи, i пильнують сотнi очей iхнього кола. Далебi я вбив собi в голову надто багато нездiйсненних мрiй.

Тим часом над Сопотом нависла неспокiйна атмосфера. Нацисти стали влаштовувати мiтинги i смолоскиповi походи, якi вiдлякували туристiв, у Лiсовiй Оперi грали переважно Вагнера, а в чарiвливих сопотських скверах i в затишних каварнях вiдбувалися нацистськi мiтинги. Інколи гiтлерiвська чернь зачiпала по-хамському курортникiв, а новий бургомiстр Сопота, палкий прихильник Гiтлера, оголосив, що пора б уже органiзувати гетто для жидiв.

На пляжi з’явилися таблички з написом «Жиди тут небажанi». У казино нацисти теж приходили й поводилися, наче босяки, викрикуючи, що тут сидять самi п’явки, якi смокчуть кров пролетарiату, але не гребували частуватися дармовими напоями. Водночас у казинi з’явився кокаiн, його нюхали, хоч i крадькома, але значно частiше, нiж це було досi, i я навiть не сумнiвався, звiдки вiн тут узявся.