Царівна

День мусив бути прегарний, бо я надворi переспала. Проснувшися, менi хотiлося бавитись. Вона встала – ах, iй мусила болiти голова, бо вона була така втомлена! Довге-довге волосся ii було цiлком розплетене i вкривало ii стать золотим плащем майже до землi. Вона пiднялася на пальцi, щоб уломити менi галузочку цвiтучоi акацii, – i так бачу я ii донинi, так, як спинаеться на пальцi, з пiднятими вгору руками, в якiйсь яснiй легенькiй одежi… Тоту картину, чи, лiпше сказати, тоту хвильку, зберегла я донинi у своiй пам’ятi i задля того образу, виритого в моiй душi, я люблю ii.

Чому вбилося те все в тiй хвилi в мою пам’ять? Чому не в iншiй, наприклад, в такiй, коли давала менi щось, на що я була дуже ласа? Чи це не цiкаве?.. І до цього образу з тоi хвилини нав’язуе моя уява рiзнороднi iншi картини, рiзнороднi подii, i я так люблю ii! Той образ мiг на мене лише своею красою зробити враження на цiле життя – не правда ж?

– Правда, правда! – вiдповiв вiн iз сяючим поглядом. – І ви мусите бути цiлком до неi подiбнi…

– Бабуня казала!

– Лорден зве вас Лореляй.

Я би вас також так звав, якби не вiн перший ужив того прiзвиська.

Я усмiхнулася.

– Але вiн менi надто ненависний, – говорив Орядин, – щоби я повторяв те, в чiм вiн любуеться, i тому я надам вам iнше iм’я.

– Наприклад, яке?

Вiн подивився на мене якось так чудно-чудно, що я, спаленiвши, опустила очi.

– Не знаю, чи ви згодилися би з тою назвою, – спитав зворушений.

Я не питала бiльше. А вiн мов боявся, щоб слово те не вирвалося йому самовiльно з уст, i також замовк.

Через хвилину обiзвався:

– Вiн змалював мене не дуже гарно перед вашою рiднею, як я довiдався, а до мого дядька донеслося вже, що я споганюю свою будучнiсть, «бавлячись в Лассаля».

– Це й я чула.

– А що ви думаете?

– Я би хотiла, щоб ви менi самi сказали, що я маю думати!

– Ви – добрi! – сказав вiн з поглядом щироi подяки. – І я недарма повiрив у вас зараз з першого разу. Повiрив у якусь щирiсть у вас, як вiриться в поворот весни! А щодо «лассальства», то рiч маеться так: якимось наслiдником Лассаля я не е; лише та справа, для котроi працював вiн i для котроi боровся, займае й мене, так як i багато-багато других.

Але мiй план життя iнший. Перше хочу осягнути независиме становище i здобути собi способи до борби, а опiсля стану боротися з тим, що менi буде здаватися найтяжчим лихом нашого народу. Нинi не можу означити ясно, на що кинуся вперше.