Царівна

Але в мене е одна думка… Мiлечку, я думаю вже давно над тим, щоби вiн пiшов на медицину, хоч, розумiеться, не нашим коштом.

– Ну, так i що ж за думка в тебе, Павлинко?

– В мене така думка, Мiлечку…

– Го-го! Я знаю, мамочко, що ви хочете казати! – перебив ii, смiючись, Муньо. – В вас е та думка, щоби я з якою багачкою заручився. Не так?

– Так, мiй сину! – вiдповiла тiтка. – Я справдi об тiм i думаю. Лиш тим чином мiг би ти пiти на медицину. Чи це, може, зле?

– Зле настiльки, мамочко, що я хочу бути свобiдним.

А заручившися, обтяжив би себе зараз якимись романтичними обов’язками. Я в романтику й iдеали не бавлюся. Я хочу дiпняти лише одну цiль, а цiль та – багатство. Все проче для мене рiч побiчна.

– Навiть i ми, твоi сестри, Муню? – вмiшалася знову Лена, промовивши голосом, що аж тремтiв з якоiсь внутрiшньоi лютостi.

– Не впадай в трагедiю! – вiдповiв вiн згiрдливо. – Я мушу пiти на медицину. А коли батько не зможе мене сам удержувати, то я заручуся з якоюсь багачкою. Мiж нами сказавши, мав би я вже одну, гм… гм… – Вiн усмiхнувся многозначно i глипнув скоса на матiр.

І вона всмiхнулася. Вiн був ii любимцем i згоджувався з нею пiд кожним зглядом знаменито.

– Вгадайте, мамочко!

– Не маю часу на здогади, мiй сину.

– Ну, то я сам скажу! Що ви сказали би, наприклад, про Ольгу С.? – Вiн закинув одну ногу на другу i глипнув на матiр. Їi лице осталося при тих словах все однакове, кам’яне, зимне.

– Ольга С.? Ну, – казала, мовби роздумуючи, – вибiр не злий. Вправдi, вона делiкатноi будови й дуже розпещена, звичайно, як всi одиначки, при тiм трохи й зарозумiла, але коли вона тобi, сину, до вподоби, то й менi також.

– Вона за тебе не пiде, Муню! На те спустись! – кликнула насмiшливо Лена.

– За мене не пiде?

– За тебе не пiде! Ти з усiх хлопцiв найменше ii обходиш; вона романтична натура, не забувай цього. Окрiм того, вона буде вибирати, вона й може вибирати, бо дiйсно маетна дiвчина.

– Не думай лише так, – обiзвався вiн так само глумливо. – Я дiйсно не знаю, кого би могла бажати собi за мужа, як не лiкаря.

Ти, бачу, не береш таких справ досить реально. Чи думала ти коли-небудь над тим, що властиво мужчина, а що жiнка? Мужчина – то «все», а жiнка – то «нiчо». Ви, дiвчата, вiд нас залежнi, як тi рослини вiд сонця, вiд воздуха. Чуеш ти?! Ми надаем вам смислу, поваги, значення, одним словом, все. А коли вона хоче вибирати, то нехай собi з Богом вибирае. Менi не тяжко й деiнде обглянутися. Вигiдних партiй у свiтi ще найдеться.