Гра в бісер

Вiдтодi перед ними вiдкриваються дверi всiх навчальних закладiв i дослiдних iнститутiв Ордену: до iхнiх послуг вищi елiтарнi школи, бiблiотеки, архiви, лабораторii тощо з цiлим штатом учителiв, а також устаткування Гри в бiсер. Того, хто в шкiльнi роки виявить особливу здiбнiсть у якiйсь спецiальнiй галузi – в лiнгвiстицi, фiлософii, математицi абощо, – вже на вищих щаблях елiтарноi школи переводять на той навчальний курс, де його хист може розвинутись найповнiше; бiльшiсть таких учнiв згодом стають викладачами спецiальних дисциплiн у загальнодоступних та вищих школах i, навiть попрощавшись з Касталiею, довiку залишаються членами Ордену, тобто дотримуються сувороi дистанцii мiж собою i «звичайними» (тими, хто не вчився в елiтарнiй школi) й нiколи не можуть – хiба що вийдуть з Ордену – обрати «вiльний фах»: стати лiкарями, адвокатами, iнженерами тощо.

Вони все свое життя скоряються правилам Ордену, якi, мiж iншим, забороняють мати власнiсть i одружуватись; народ напiвзневажливо, напiвшанобливо зве iх «мандаринами». Таким чином бiльшiсть колишнiх учнiв елiти знаходять свое остаточне призначення. Але решта iх, невеличка частина, вибранi серед вибраних iз касталiйських шкiл, дiстае змогу доки завгодно вiддаватися вiльним студiям, зосереджено-споглядальному духовному життю. Декотрi високообдарованi випускники елiтарних шкiл, що, проте, через свою неврiвноважену вдачу або з якихось iнших причин, скажiмо, через фiзичнi вади, не можуть працювати вчителями чи обiймати вiдповiдальнi посади на вищих чи нижчих щаблях Виховноi Колегii, лишаються на ii утриманнi й все життя збирають, дослiджують i вивчають матерiали, здебiльшого вiдплачуючи за всi цi привiлеi суто науковими працями. Однi з них перебувають консультантами при словникових комiсiях, архiвах, бiблiотеках тощо, другi користуються своею ерудицiею за принципом l’art pour l’art[21 - Мистецтво для мистецтва (франц.).], а дехто присвятив свое життя дуже далекiй вiд дiйсностi, часом навiть химернiй працi, як-от хоча б Lodovicus Grudelis[22 - Людовiк Жорстокий (лат. ).][23 - …хоча б Lodovicus Crudelis… (Людовiк Жорстокий) – латинiзацiя прiзвиська Луi Жорстокий, яке Гессе надав своему приятелевi живописцю Луi Мулье (пiд таким прiзвиськом вiн фiгуруе, мiж iншим, у повiстi «Останне лiто Клiнгзора», що вийшла 1920 p.).], що за тридцять рокiв переклав усi, якi дiйшли до нас, давньоегипетськi тексти грецькою мовою, а також санскритом, чи трохи дивакуватий Chattus Calvensis II[24 - Хатт II iз Кальва (лат.).