Музыкант. Художник

50

Іван Никифорович Золотаренко (? – 1655) – полковник корсунський (1652) та нiжинський (1653 – 1655). Як наказний гетьман очолював козацьке вiйсько в походi на Бiлорусь (1654 – 1655), але в боях за Смоленськ участi не брав (Шевченко говорить про це вслiд за «Исторiей русов»). Натомiсть в облозi Смоленська брав участь його брат Василь (? – 1663).

51

17 вересня за ст. ст. православна Церква вшановуе святих мучениць Вiру, Надiю, Любов та iхню матiр Софiю (? – 137).

52

Смольний iнститут – перший у Росii iнститут шляхетних панночок, заснований за iнiцiативою Івана Івановича Бецького в 1764 р.

у Санкт-Петербурзi при Воскресенському Смольному Новодiвичому монастирi.

53

Полтавський iнститут шляхетних панночок був заснований 1818 р. за iнiцiативою княгинi Варвари Олексiiвни Репнiноi-Волконськоi.

54

Рядки з поеми «Катерина».

55

Слова з украiнськоi народноi пiснi-танцю «Гречаники».

56

Ідеться про заупокiйну месу Моцарта – останнiй твiр великого композитора.

57

Початок украiнськоi народноi пiснi «Ходить гарбуз по городу».

58

Першi рядки думи про Олексiя Поповича.

59

Нетичанка – бричка з плетеним кузовом.

60

Тобто Свято-Троiцького собору.

61

Ідеться про дзвiницю Варваринськоi церкви, реконструйовану в 1844 – 1845 рр.

62

У реконструкцii Густинського монастиря брав участь росiйський архiтектор-будiвельник, академiк Санкт-Петербурзькоi академii мистецтв (з 1839 р.

) Дмитро Єгорович Єфимов (1811 – 1864).

63

Автомедон (Автомедонт) – у давньогрецькiй мiфологii вiзник Ахiлла. У переносному сенсi – вправний вiзник. Саме такого значення надавали йому письменники ХІХ ст., наприклад, Пушкiн у романi «Евгений Онегин».

64

Ідеться про прилуцький Спасо-Преображенський собор (1705 – 1720), кошти на побудову якого дав Гнат Іванович Галаган (див.

прим. до поезii «Іржавець»).

65

Прилуцький полковник Іван Яремович Нiс (? – 1715) у 1714 р. був призначений генеральним суддею, а його мiсце посiв Гнат Галаган.

66

Олександр Олександрович Бестужев (Марлiнський) (1797 – 1837) – росiйський письменник i публiцист, надзвичайно популярний у 1830-х рр., коли його називали «Пушкiним прози».

67

У червнi 1844 р. Михайло Глiнка виiхав iз Санкт-Петербурга в Париж.