Сойчине крило

 – Завжди треба бути чемним, бо як наскочиш на старшого вiд себе, то що тодi буде? От i тепер я мiг би тебе покарати на смерть, але вибачаю, бо ти це зробив з дурного розуму, а не зi злоi волi. Йди ж тепер i шануйся на другий раз!

І Лев пiшов, похнюпившись та пiдiбравши хвiст, немовби хто вилив на нього бочку холодноi води. Чи близько, чи далеко, зустрiчае в лiсi Вовчика-братика.

– Здоровi були, найяснiший царю! – каже Вовк i низенько кланяеться.

– Ет, iди, не смiйся з мене! – каже сумно Лев.

– Як-то? – скрикнув Вовк. – Хто ж би посмiв iнакше сказати?

– Мовчи, братику, – пошепки говорить до нього Лев. – Тут недалеко е справжнiй цар. Як почуе, буде бiда i тобi, й менi.

– Справжнiй цар? – здивувався Вовк. – Що за диво? Який же тут е справжнiй цар, крiм тебе?

–Є, е! – зi страхом прошепотiв Лев. – Я сам його бачив. Та такий страшний! А що за сила! Навiть таких звiрiв ловить, що в повiтрi лiтають. Я радий, що мене хоч живого пустив.

– Ну, що ти говориш? – здивувався Вовк. – Диво дивне! Знаю цей лiс давно, але нiяк не придумаю, хто б то мiг бути. Який же на вигляд той новий цар?

– Одне слово— страшний! – сказав Лев. – Вуха оттакi, голова як цеберко, а на заднiй нозi царська печать.

– Нiяк не вгадаю, хто це може бути? – дивувався Вовк. – Знаеш що, ходiм, покажи менi його.

– Я? Нiзащо в свiтi! – скрикнув Лев. – Досить уже раз страху набрався.

– Та ходiмо! Чого боятися? – заохочував Вовк.

– Про мене, – каже Лев, – нехай буде так. Зв’язалися обое хвостами докупи та й пiшли.

Вийшли на горбок над полянкою, що на нiй пасся Осел. Лев зупинився та й шепоче до Вовка:

– Ось вiн! Ось вiн! Подивися!

Обертаеться Вовк, поглянув та як крикне:

– Дурний Леве, та це ж Ослисько! – А Левовi почулося, що то новий цар уже близько, як злякаеться та ходу! Через пеньки, через ярки що було духу.

– А що, Вовче, близько вже той новий цар?

Але Вовк тiльки язик висунув. Як був прив’язаний до левиного хвоста, так i волiкся за ним усю дорогу, поки й дух випустив.

– А бачиш, – каже до нього Лев, – ти казав, що новий цар не страшний, а як побачив його зблизька, то од самого страху помер!

Лисичка i рак

Зустрiлася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як вiн помаленьку лiзе.