Веселий цвинтар

Ти ждеш iще народження для себе,

а смерть ввiйшла у тебе вже давно.

* * *

Порiдшала земна тужава твердь,

мiський мурашник поточив планету.

Мiлiцiонери, фiзики, поети

вигадливо майструють власну смерть.

Протрухлий украiнський материк

росте, як гриб. Вже навiть немовлятко

й те обiцяе стати нашим катом

i порубати вiковий порiг,

дiдiвським вимшiлий патрiотизмом,

де зрiдка тiльки човгання чобiт

нагадуе: iще iснуе свiт

справiку заборонений, як схизма.

Ця твердь земна трухлявiе щодня,

а ми все визначаемось.

доходимо. І, Господом забутi,

вiтчизни просимо, як подання.

* * *

Бiля метро «Хрещатик»

щоранку зупиняеться

дитячий вiзок.

Двiрничка вибирае з чавунних урн

накиданий мотлох —

старi газети, ганчiр'я,

коробки з-пiд сiрникiв, недокурки,

навантажить ними вiзок

i сквером каштанiв рушае далi.

А сьогоднi, напередоднi свята,

вона вбрала найкращу спiдницю з сатину,

новенькi черевики й фуфайку,

навiть вiзок прикрасила

штучними квiтами з поролону.

Усмiшка i задума на ii обличчi

творить рiвновагу щастя.

* * *

Посадити деревце —

залишити про себе найкращу пам'ять.

І вони стали висаджувати вздовж колючого дроту

квiти, кущi, дерева.

Дикий виноград обснував гострi шпичаки,

розвiсив лапате листя

i навiть попускав синюватi грони,

повився повiй,

трублячи в поблiдлi сурми нiжностi.

Коло горожi порозпускались такi пiвники, пiвонii, жоржини,

що заберуть очi i не повернуть.

Начальство, перевiряючи, як вони виконують взятi соцзобов'язання,

завжди ставило проти графи

«заходи по естетичному вихованню ув'язнених»:

ведеться на високому iдейно-полiтичному рiвнi.

Однi тiльки пiдписи високого начальства

iм нагадували забутi шпичаки дроту.

* * *

Їх було двое – прибиральниця i двiрник.

Вони сидiли на Володимирськiй гiрцi —

там, де видно увесь Труханiв острiв,

Дарницю i навiть поближнi трамваi,

i жваво обговорювали замацану статтю

«Як ми готуемо пленум райкому».

Мiж ними спалахнула жвава дискусiя,

в якому районi мiста

пленуми проводяться якнайкраще.

Двiрник був настирливий,

але прибиральниця не здавалась:

по пам'ятi вона цитувала Брежнева.

Докази ii, майже незаперечнi,

таки справляли враження,

бо двiрник скiльки не опирався,

мусив був здатися.