Вігілії

Вже безпредметним стало нелетюче,

Зник фюзеляж, висять шасi iз вати.

Що барвами – подекуда – як одуд.

Звiльнився свiт вiд клiток i уточнень.

Сплатив борги – i всю на вiтер – здачу.

Лиш де-не-де ще тлiють мараведи.

Змiнилася вага i перспектива.

Все погустiшало – на двi, на три октави,

І кожен кадр, як у нiмому фiльмi.

Вiдпало все настирливе й несхвальне,

І решту – кiпоть – вимила гроза. —

Твердь, скинувши старий комбiнезон.

Ключами наближаеться з низин.

ВІГІЛІЇ XL

Нi свiтла, анi крокiв на майданi.

Нiч – наглухо – у володiння власнi.

Лише душа, як верховiття в лiсi, —

Все глибше й – далi – вiд тандит щоденних.

Не мiсяць – елiпс. Крапле белладонна.

Ще мить, – i шкiрка зовнiшнього лусне.

Позаду – проминальне i облесне.

Єдиний дзвiн, що бамка щогодини.

Все видовжилося й позатихало.

І тiльки серед обрисiв похилих.

На лiнii, що дiлить свiтле й темне.

Громаддя слуху – сторожке й невтомне. —

У снах маячать, хоч нiхто не спить.

Як голос, вiддалi. І нескiнченна путь.

ВІГІЛІЇ XLI

Вiд ночi – пiвобгризений маслак.

Скрiзь – iснування ще дрiбнi реклямки

Та водограю ледь надтрухлi клунки,

Де вже прийдешнього спалахують посли.

Згортаеться в сувiй – шляхетне й зле.

Суцiльний розпад там, де щойно клiнкер.

Найдовшi пащеки (ковта весь свiт) – маленьке.

Де ще майбутне – слизом, як масляк,

І проминальнiсть – у руцi – мензурку,

Що наближаеться, – мандрiвна зiрка, —

І час вiд часу – збоку – зблисне кловня.

Що вiд розлинного лишилася конклаву, —

Луска огрудь, що iх – зелений град. —

Гравцiв на видно. Видно тiльки гру.

Вiгiлii XLII

На кригу – рух. Дня зупинивсь вiтряк,

Й одна за одною, як пара, перепони.

Крiзь плiвку дiйсности – з пiдводних скель – скорпени.

Скидати форму добiгае строк.

Для змагунiв – дедалi вужчий трек.

Вогнi i цiль, – iх поглина серпанок.

В гранат завинена чекае Прозерпiна,

Заки гравцi – передостаннiй трюк.

Кiнцiв не видно. На всi боки – трусько.

Замiсть свiтила ледь кiптюжить трiска.

Нутро, неначе пiсля золотухи.

Свiт вiдшвартовуеться так поволi й тихо.

Розпавсь на тлiн, хоч i стоiть квартал

(Черв’як i в срiблi дiрку провертiв).

Стерничий – i нiкого на борту.