Гітара, кості, кастет

Чимало молодих осiб бажають вивчити цей говiр – тож ми допомагаемо: Джорджiя, Флорида, Алабама, Схiдний берег, стародавня Вiрджинiя. Є й такi, яким потрiбна корiнна мова негрiв – для пiсень.

Вони побродили серед груп. Декiлька дiвчат з металевими кастетами дико атакували двi боксерськi грушi, на яких були намальованi глумливi фiзiономii «серцеiдiв». Змiшана група пiд акомпанемент банджо створювала злагодженi тони за допомогою своiх гiтар. В одному кутку танцювало декiлька босоногих пар; танцi супроводжував патефонний запис Саваннського оркестру Растуса Малдуна.

– А е тут якiсь правила? – запитала Амантiс.

Джим задумався.

– Ну, – нарештi заговорив вiн, – якщо немае шiстнадцять, то палити забороняеться; коли хлопцi грають у костi, то не можна хитрувати; а ще я не дозволяю приносити в Академiю алкоголь.

– Зрозумiло.

– А зараз, якщо ви готовi, мiс Пауелл, я пропоную вам зняти капелюшка та приеднатися до мiс Женев’еви Харлан, котра гамселить грушу он в тому кутку, – голос його став гучнiшим, – Гюго! – покликав вiн, – у нас нова учениця.

III

З жалем зiзнаюся, що й у вiчi не бачив знаменитоi «Академii джазу» Джима Пауелла, не причащався пiд його керiвництвом мiстерiй Гiтари, Костей, Кастету. Тож я можу лише переказати те, що менi пiзнiше повiдомив один iз його захоплених учнiв. Згодом, при згадцi про Академiю, нiхто не заперечував, що вона досягла неймовiрного успiху, i жоден учень нiколи не шкодував про отриманий ступiнь «Бакалавра джазу».

Батьки наiвно припускали, що це була музично-танцювальна школа, та справжня навчальна програма поширювалася вiд Санта-Барбари до Бедфорд-Пул з вуст у вуста по таемних каналах так званого «молодого поколiння». Запрошення погостювати в Саутгемптонi стали високо цiнуватися, хоч зазвичай молодь вважае Саутгемптон ледь не нуднiшим за Ньюпорт.

В Академii навiть виник невеличкий, проте богемний джазовий ансамбль.

– Якби можна було запрошувати на роботу чорношкiрих, – звiрився Джим Амантiс, – я запросив би «Саванна Бенд» Растуса Малдуна. Завжди мрiяв зiграти з ними!

Вiн почав пристойно заробляти. Плата за заняття була невеликою – як правило, його учнi особливо не сипали грiшми – та вiн, одначе, зi свого пансiону переселився в окремий номер «Казино готелю», де Гюго подавав йому снiданок в лiжко.