Гітара, кості, кастет

Декiлька разiв Джим чув, як за спиною студент пускав шпильки в його бiк: якось йому не сподобався костюм iз численними гудзиками, iншого разу вiн висмiяв його гостроносi туфлi. Джим все пропускав повз вуха.

Вiн знав, що Ван-Флек вiдвiдуе Академiю переважно заради компанii юноi Марти Кацбi, якiй ледь виповнилося шiстнадцять. Вона ще недозрiла для того, аби молодик вiком двадцяти одного року мiг придiляти iй особливу увагу, – особливо коли йдеться про Ван-Флека, душа якого була так понiвечена крахом студентських амбiцiй, що почала вiдзиватися навiть на швидкоплинну невиннiсть шiстнадцятирiчноi.

Вересень плавно перетiкав у жовтень; до танцiв в маетку Харланiв, якi для свiтськоi молодi мали стати останньою та найбiльш значущою подiею цього сезону, залишалося два днi. Джима, як i завжди, не запросили – а вiн так сподiвався, що запросять! Юнi Харлан, Роберт та Женев’ева вступили в його Академiю найпершими, коли вiн тiльки приiхав у Саутгемптон; саме Женев’ева здружилася з Амантiс. Отримати запрошення до Харланiв на танцi – найбiльш величнi танцi сезону – ось що стало б справжнiм вiнцем низки успiхiв цього лiта, котре вже вiдходило у небуття.

Його клас, зiбравшись на заняття, почав голосно обговорювати завтрашнi веселощi, анiтрохи не звертаючи уваги на Джима, мовби мали його за дворецького. Гюго, що стояв бiля Джима, раптом хмикнув й зауважив:

– Гляньте ж бо на цього Ван-Флека! Ледве рухаеться! Либонь, добряче хильнув сьогоднi.

Джим обернувся i втупився на Ван-Флека, який тримався за руки з юною Мартою Кацбi та щось неголосно iй шепотiв.

Вiн засунув в рот свисток i голосно свиснув.

– Увага! – крикнув вiн. – Починаемо заняття! Перша група – вправа з барабанними паличками, виписуемо зигзаги, пiдкидаючи високо вгору; друга група – приготувати губнi гармонiки, граемо «Прогулянка на березi рiчки»!

Завзятiше! Плоскостопi – туди! Гей, оркестр! Граемо «Флоридську тяганину» в похоронному ритмi!

Його голос прозвучав незвично рiзко, i заняття почалося пiд жартiвливо-здивоване бурчання.

Джим тинявся вiд групки до групки, а всерединi нього тлiло обурення стосовно Ван-Флека; несподiвано Гюго постукав його по руцi, привертаючи увагу. Вiн обернувся. Двое учнiв вiддiлилися вiд групи з губними гармонiками, i один з них – Ван-Флек – пропонував iншому – Рональду Харланду, якому було всього п’ятнадцять рокiв – випити зi своеi кишеньковоi фляжки!

Джим тут же попрямував до них.