Романи

Керрi органiзував збiр пожертв «для французьких дiтей, осиротiлих пiд час вiйни» (вони зiбрали долар i двадцять центiв). На цi грошi вони купили брендi – на випадок, якщо замерзнуть вночi. День вони завершили в кiнематографi, де дивились якусь стару комедiю, вибухаючи час од часу диким реготом, чим викликали невдоволення решти глядачiв. У кiно вони зайшли iз винятковою стратегiею: кожен попереднiй показував бiлетеру на наступного. Слоун, який замикав ходу, зняв iз себе всю вiдповiдальнiсть, щойно решта товариства розсiялись по залу, вдаючи що нiкого не знае.

І поки розлючений бiлетер гасав залом, вiн собi безтурботно зайшов досередини.

Потiм вони возз’еднались бiля казино i домовились про ночiвлю. Керрi виканючив у сторожа дозвiл заночувати в альтанцi. Замiсть матрасiв вони назбирали стос килимкiв iз пляжних кабiнок, потiм розмовляли до пiвночi i позасинали без заднiх нiг. Хоча Еморi вiдчайдушно намагався не заснути, щоб ще трошки помилуватися дивовижним мiсяцем над морем.

Так збiгали два щасливих днi: вони катались вздовж берега трамваем або авто чи гуляли пiшки залюдненим променадом. Інколи хтось заможний iх пригощав, а найчастiше вони скромно вечеряли за рахунок довiрливих рестораторiв. Вони зробили знiмки у фотоателье у восьми рiзних варiантах. Керрi як режисер вигадував сценки: то вони були унiверситетською футбольною командою, то крутою бандою з Іст-Сайду в пальтах навиворiт (сам вiн сидiв посерединi пiд картонним мiсяцем). Можливо, свiтлини й досi у фотографа (бо вони так i не прийшли за ними).

Погода була пречудова, i вони знову спали надворi, i знову Еморi заснув, хоч як намагався не спати.

Недiля почалась мляво й звично, i навiть море непривiтно клекотiло, отож вони повернулись у Принстон на попутних «фордах» якихось фермерiв (усi застудились, проте було що згадати).

Еморi навiть бiльше, нiж минулого року, нехтував своiми заняттями – не навмисне, а через лiнощi й величезну кiлькiсть iнших зацiкавлень.

Аналiтична геометрiя i меланхолiйнi гекзаметри Корнеля i Расiна мало його приваблювали. Навiть психологiя, яку вiн iз нетерпiнням чекав, виявилась нудним предметом, де вивчали м’язовi реакцii i бiологiчнi термiни, замiсть особливостей психiки та впливiв на неi. Це були пiсляобiднi заняття, якi зазвичай занурювали його в сон. Вiн зрозумiв, що вiдповiдь: «суб’ективно i об’ективно, сер» вдовольняе всi запитання, i використовував цi слова за будь-якоi нагоди.