Прекрасні й приречені

Глорii буде дуже шкода!

– До побачення…

– До побачення…

Усмiшки!

Усмiшки!

Бам!

Двое невтiшних молодикiв йшли коридором до лiфта на десятому поверсi «Плази».

Дiвочi нiжки

За привабливими лiнощами Морi Нобла, його невимушенiстю i доброю насмiшкою ховалася дивовижно зрiла цiлеспрямованiсть. Як постановив iще в коледжi, вiн мав намiр присвятити три роки подорожам i цiлковитому неробству, а потiм дуже швидко i сильно розбагатiти.

Три роки подорожей закiнчилися. Вiн пiзнавав земну кулю допитливо i скрупульозно, хтось би сказав, навiть педантично та без усiлякоi спонтанностi, такий собi Бедекер в людськiй подобi.

Який постiйно самовдосконалюеться; але, в цьому випадку, його подорож мала мiстичний характер i багатозначний задум – так, нiби доля визначила Морi Ноблу стати таким собi блукальцем, який змушений обходити землю, щоби побачити мiльярди людей, яких вона породила i якi вбивали та оплакували одне одного.

Вiн повернувся до Америки й подався на пошуки розваг, щоби так само послiдовно зануритись у них.

Вiн, який нiколи не пив бiльше пари коктейлiв або пiнти пива воднораз, привчив себе пити так, нiби вiн вивчав грецьку, так, нiби це нове знання вiдчинить йому дверi у свiт нових вiдчуттiв, нових фiзичних станiв, нових реакцiй на радiсть i смуток.

Його звички могли би стати предметом езотеричних роздумiв. Вiн винаймав три кiмнати в холостяцькiй квартирi на Сорок четвертiй вулицi, але його там рiдко можна було застати. Телефонiстка отримала найбiльш детальну iнструкцiю не з’еднувати його, поки абонент не назве свого iменi.

У неi був список деяких осiб, для яких його нiколи не було вдома, i такоi самоi кiлькостi, для яких вiн завжди був удома. Першими в останньому списку були Ентонi Петч i Рiчард Кермел.

Мати Морi жила разом зi своiм одруженим сином у Фiладельфii, там Морi зазвичай гостював на вихiдних, отже, одного суботнього вечора, коли страшенно знуджений Ентонi брiв холодними вулицями й зайшов у Молтон Армз, його дуже втiшило довiдатися, що мiстер Нобл вдома.

Настрiй його пiднявся швидше найшвидшого лiфта. Було так добре, так чудово, що невдовзi вiн розмовлятиме з Морi, а той буде так само щасливий бачити його. Вони будуть дивитись один на одного iз глибокою приязню в поглядах, яку будуть приховувати за добродушним кепкуванням. Якби зараз було лiто, вони разом пiшли би гуляти й неквапно потягували б «Том Колiнз», розстебнувши комiрцi, й дивилися б якусь лiниву виставу розмореного серпнем кабаре.