Кайдашева сім'я

Мотря напрягла яечнi й подала на стiл. Довбиш знов почастував гостей. Кайдашиха випивала вже по повнiй не кривила рота й губiв не витирала хусточкою. Чарка частiше пiшла кругом стола. В пляшцi вже зостався на днi тiльки червоний стручок. В Кайдаша i в його жiнки посоловiли очi. Вони встали з-за стола й почали прощатись, обнiматься та цiлуваться. Кайдашиха спiткнулась на порозi.

– Дасть Бог, поженимо дiтей, то я для Карпа прироблю хату через сiни, – сказав Кайдаш, виходячи за ворота. – В мене синами не поле засiяно.

Лаврiн зостанеться в моiй хатi, а Карпо житиме через сiни в противнiй хатi.

– І то добре, свату! Як будуть шануватись, то помиряться, а як не схотять, то як схотять! – сказав Довбиш, випроводжаючи сватiв за ворота.

– Де вже, щоб моi сини та не помирились! На цiлому свiтi нема таких слухняних дiтей, як моi сизоперi орли! – хвалилась Кайдашиха, виходячи через ворота на вулицю.

– Прощайте, зоставайтесь здоровi! Спасибi вам за хлiб, за сiль та за вашу ласкавiсть! – прощалась Кайдашиха, гукаючи за ворiтьми.

III

Пiсля другоi пречистоi Карпо повiнчався з Мотрею. Чотири днi грали музики, чотири днi пили й гуляли гостi в Довбиша.

В четвер ранесенько, тiльки що почало на свiт благословиться, Кайдашиха прокинулась i збудила невiстку.

– Мотре! вставай, моя дитино, затопи в печi, та як будеш розкладать дрова, то поклади на двох полiнах переклад, та вибирай, мое серденько, товстенький переклад, щоб дрова швидше розгорiлись.

А як приставиш окрiп, то пiди видiй корову та оджени вiвцi до череди.

Мотря прокинулась i через сон насилу розчовпала, що свекруха вчить ii розкладать дрова в печi, неначе ii й того мати не навчила. Мотря встала, розпалила в печi й приставила чавун з водою.

– Пiди ж, моя доню, видiй корiвку. Я трохи ще полежу. Чогось я нездужаю. Так у мене болять ноги! Ох-ох-ох! – застогнала на печi Кайдашиха, укриваючись рядном.

В хатi ще всi спали. Мотря пiшла, видоiла корову, процiдила на цiдилок молоко й погнала до череди корову.

Вертаеться вона в хату, а свекруха спить на печi, аж хропе.

– Чи одiгнала до череди? – спитала спросоння Кайдашиха, прокинувшись. – Вiзьми ж, мое серце, начисть картоплi на борщ та накриши бурякiв, а я ось зараз встану та покажу тобi, як борщ накладать.

Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печi й встала тодi, як надворi зовсiм розвиднiлось.