Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.

Ми втекли, а свiти нашi потягнулися за нами, безсоромно спостерiгаючи наш шал, i насмiхалися: ми вашi дiтища, i нiкуди ви вiд нас не дiнетесь!

«Ти виграла битву з двома сильнiшими супротивниками, – нашiптував менi мiй свiт, коли я, щаслива й заспокоена, лежала в гiркiй травi i дивилася в небо, – а тепер з ким подiлишся мною? Кинеш половину, мов дуельну рукавичку, мужевi, а чи всього принесеш у жертву своему коханому, як його вiрна дружина?»

Я стояв, спершись спиною до стовбура сосни, i думав:

«Ми допомогли одне одному стати самими собою, а могло б цього й не вiдбутися, коли б не зустрiлись.

Ми чули цi нашiптування, добре чули, але нам випав один день, який нiколи не повториться, як би ми свое життя потiм не влаштували. Тому затлумлювали голоси наших розумiв i сумлiнь поцiлунками, а заглушити не могли, i чим швидше кiнчався день, тим вiдчутнiше усвiдомлювали, що нашi поцiлунки – це плата одне одному за вчинене, а не завдаток на майбутне; забiгали в пiд’iзди i доцiловувались – не з радостi перед завтрашнiм днем, а з туги перед прощанням.

Ми згадали про хлiб, iшли вiдчуженi, а я ще вмовляла себе:

«Я готова вiддати йому свого свiту половину…»

Я почув ii жертовну обiцянку i мовчки вiдповiв:

«Не маю права вiдбирати того, що подарував, i тобi не вiддам узятого вiд тебе.

«Вiн не зумiе нi вiддати, нi прийняти. Вiн мусить вивiльнитися, щоб мiг шукати i знаходити нове… А я – хiба iнакша?»

«Вона не поступиться менi своiм, як би не клялася нинi. Переможе мене або покине».

Ми стояли над хлiбом i запитували одне в одного: що буде потiм?

«Я малював радiсть, тепер малюватиму тугу».

«А я й не знаю, що буде зi мною – розбудженою i сильною».

А обое думали одне: а може, ми найкраще володiемо одним талантом – будити iнших iз спокою, розбурхувати, сердити, спонукувати, заражувати невдоволенням, а коли той iнший, розбудившись, видобувае з себе щось бiльше, – гнатися за ним, доганяти i вчитися вже в нього?

* * *

Дiвчина-продавчиня розчаровано дивилася на них обох, а коли в магазинi спорожнiло, пiдiйшла з ножем i розрiзала буханець надвое.