На нашем сайте вы можете читать онлайн «Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
Краткое содержание книги Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр., аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письмен-ник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близь-ко двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. Він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а накреслює багато проблем, які хвилюють наших сучасників.
До 8-го тому повного зібрання творів Романа Іваничука увійшли новели, оповідання та оповідки, написані протягом 1976–2016 років, у яких він постає неперевершеним майстром новели. Основу цього тому склали видання – «На перевалі» (1981) та «Люлька з червоного дерева» (2009); також до збірки увійшли новели й оповідання із циклів «На стежках і тротуарах», «Осінні узори», «Nota Bene!», а в «Додаток» – твори, що друкувалися тільки в часописах. Збірка малої прози Р. Іваничука містить докладні примітки.
Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр. читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр. без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Роль Мавки була досить складна: вона з’являлася Івановi увi снi, як мiфiчна iстота, але з обличчям реальноi Івановоi коханоi, а тому на сценi мусила дiяти одночасно у двох iпостасях – кожна зi своiм характером. Одна iпостась вирiшувалася виразом, мiмiкою обличчя, iнша – рухом, який повинен був створити iлюзiю примарностi образу.
Мавка виходила з глибини сцени, з бутафорних недеiв; розпростертi, мов для лету, ii руки плавно вигиналися, – нiби хвилi нiчного туману пробiгали вiд пальцiв до плiч, тонкостанна гнучка постать здавалася безтiлесною, вона готова була злетiти й закружляти над заснулим пастухом; Мавка повiльно наближалася до авансцени, я захоплено спостерiгав ii, а мозок дiймала думка, що десь уже бачив це видиво, добре знаю його – так, нiби мiй олiвець виводив лiнii рухiв Мавки; Мавка пiдпливала до Івана, а тодi пучок свiтла вихопив з пiвсутiнку ii обличчя, i я впiзнав: це був образ, який проник у всi моi картини, це була вона…
Я зрадiв: ми одне i те саме рiвносильно створювали в рiзних матерiалах, ми позичили одне в одного те, чого кожен зокрема не мав, i довершили кожен себе самого.
Моя боротьба з нею закiнчилася, за дар я заплатив сповна i мав право знову стати вiльним: хай напливають тепер на мое поле сотнi нових облич, ii було лише першим, та ось знову паросток страху, що прорiс колись у найглибших тайниках душi, проколювався тепер до свiдомостi: а що, коли я не вивiльнюсь нiколи вiд одного i того ж образу, чи не стане це моею творчою смертю?
Пiсля вистави вона сказала менi:
– Я вдячна вам…
Я запросив ii прийти вранцi до моеi майстернi: мусив зiзнатися перед нею, що завдячую iй не менше.
Вона оглянула моi старi картини, оживленi ii образом, i новi – створенi ним, радiсть спалахнула в ii очах, вона поривчасто мене обняла й прошепотiла:
– Я не знала, що стiльки важу для вас. Що я взагалi важу!
І ми втекли тодi обое з мiста.
Ми втекли вiд своiх свiтiв, захопивши з собою лише новонароджене кохання.
Ми цiлувалися, а я чула байдужий голос свого чоловiка: «А хто грав нинi?» – «Я грала, я!» – гукнула я йому вчора, щаслива й зла. «Не може бути!» – той же рiвний, незворушний його голос.
Я гаряче обнiмав ii, а сумлiння шмагали слова моеi дружини, котрими вона несвiдомо хотiла повернути менi втрачену волю: «Ти так стомився, поiдь кудись». – «Я вже давно у вiд’iздi, давно!» – вигукнув я, не знаючи, на кого серджусь.









