Щасливий принц

Усе тихiше звучала його пiсня, i вiн почав задихатись.

Та ось вiн озвався востанне, i блiдий Мiсяць, почувши його, забув про свiтанок i лишився на небi. Почула його червона троянда – i затрiпотiла, розкривши своi пелюстки назустрiч ранковому вiтру. Луна вiднесла цей спiв у темнi яри та долини, i пастухи, почувши його, пробудились вiд сну. Пiсня долинула до рiчки, i течiя понесла ii у далеке море.

– Поглянь, поглянь! – закричав Кущ. – Троян-да готова!

Але Соловейко вже не мiг йому вiдповiсти. Вiн лежав мертвий у високiй травi, i шип глибоко встромився йому в груди.

Опiвднi Студент вiдчинив вiкно i визирнув надвiр.

– Оце так пощастило! – вигукнув вiн. – Червона троянда! Досi ще не бачив такоi. Вона така гарна, що, певно, мае якусь довгу латинську назву.

І вiн хутко вибiг у сад та зiрвав троянду, а тодi надяг капелюха i мерщiй побiг до професорського будинку.

Дочка професора сидiла бiля дверей i намотувала на котушку блакитнi шовковi нитки, а бiля ii нiг лежав маленький песик.

– Ви казали, що будете танцювати зi мною, якщо я принесу вам червону троянду, – мовив Студент.

– Ось найчервонiша троянда у свiтi. Сьогоднi ввечерi ви приколете ii бiля серця, i коли ми будемо танцювати, вона розповiсть вам, як я кохаю вас.

Але дiвчина невдоволено скривилася.

– Боюся, вона не пасуватиме до моеi сукнi, – вiдповiла вона. – І до того ж, племiнник камергера прислав менi справжнi самоцвiти, а кожен знае, що самоцвiти дорожчi вiд квiтiв.

– Слово честi, ви дуже невдячнi! – скрикнув Студент.

Вiн кинув троянду на вулицю, вона впала у водостiк, i ii розчавило колесо воза.

– Невдячна? – повторила дiвчина. – Знаете, а ви просто нечема! Та, власне, хто ви такий? Звичайний студент, i бiльш нiчого. Не думаю, що у вас е навiть такi срiбнi пряжки до черевикiв, як у племiнника камергера.

З цими словами вона пiдвелася й пiшла в дiм.

– Усе це кохання – справжня дурiсть, – бурмотiв Студент, плентаючись додому. – Воно й наполовину не таке корисне, як Логiка.

Воно нiчого не доводить, тiльки змушуе чекати небувалого та вiрити в неймовiрне. Воно абсолютно непрактичне, а ми живемо у практичний час, i тому я краще повернуся до Фiлософii та буду вивчати Метафiзику.

Вiн повернувся до своеi комiрчини, схопив велику запорошену книгу i почав читати.

Себелюбний Велетень

Щодня, повертаючись опiвднi зi школи, дiти забiгали погратись до саду Велетня.

Це був гарний великий сад, устелений м’якою зеленою травичкою.